Біографія Достоєвського
Федір Михайлович Достоєвський (1821–1881 рр.) – найбільший письменник, класик російської літератури, мислитель. Автор таких безсмертних творів, як «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та ображені», «Брати Карамазови» та багато інших.
Ранні роки
30 жовтня (за новим стилем 11 листопада) 1821 року народився найвідоміший російський письменник Ф. М. Достоєвський. Дитинство Федора Михайловича Достоєвського пройшло у великій сім’ї, яка належала до дворянського класу. Він був другим із семи дітей. Батько сімейства – Михайло Андрійович Достоєвський – працював у лікарні для незаможних. Мати – Марія Федорівна Достоєвська (дівоче прізвище Нечаєва) – походила з купецького роду. Коли Федорові було 16 років, раптово вмирає мати. Батько змушений відправити старших синів у пансіон К. Ф. Костомарова. З цього моменту брати Михайло та Федір Достоєвські поселяються у Санкт-Петербурзі.
Життя та творчість письменника за датами
1837 рік
Ця дата у біографії Достоєвського була дуже непростою. Вмирає мати, на дуелі гине Пушкін, чия творчість у долі обох братів грає на той момент дуже важливу роль. У цей же рік Федір Михайлович Достоєвський переїжджає до Санкт-Петербурга і вступає до військово-інженерного училища. Через два роки отця письменника вбивають кріпаки. В 1843 автор береться за переклад і видання твори Бальзака – “Євгенія Гранде”.
Під час навчання Достоєвський часто читав твори як зарубіжних поетів – Гомера, Корнеля, Бальзака, Гюго, Гете, Гофмана, Шіллера, Шекспіра, Байрона, і російських – Державіна, Лермонтова, Гоголя і, звісно, Пушкіна.
1844 рік
Цей рік вважатимуться початком численних етапів творчості Достоєвського. Саме цього року Федір Михайлович пише свій перший твір – «Бідні люди» (1844–1845 рр.), яке після виходу одразу приносить автору славу. Роман Достоєвського «Бідні люди» був високо оцінений В. Бєлінським та Миколою Некрасовим. Однак якщо зміст роману «Бідні люди» було добре прийнято публікою, то наступний твір наштовхується на нерозуміння. Повість «Двійник» (1845–1846 рр.) не викликає жодних емоцій і навіть критикується.
У січні-лютому 1846 Достоєвський познайомився з Іваном Гончаровим в літературному салоні критика Н. А. Майкова.
1849 рік
22 грудня 1849 року – переломна дата у житті Достоєвського, т.к. цього року його засуджують до страти. Автор залучається до суду у справі Петрашевського, і 22 грудня суд виносить вирок про смертну кару. Багато що постає в новому світлі для письменника, але в останній момент, перед самою стратою, вирок змінюють більш м’який – каторжні роботи. Майже всі свої почуття Достоєвський намагається вкласти в монолог князя Мишкіна з роману «Ідіот».
До речі, Григор’єв, також засуджений до страти, не витримує психологічного напруження і божеволіє.
1850-1854 рр.
У цей період творчість Достоєвського затихає через те, що письменник відбуває покарання на засланні в Омську. Відразу після відбуття терміну, 1854 року, Достоєвського відправляють до сьомого лінійного сибірського батальйону рядовим солдатом. Тут він знайомиться з Чоканом Валіхановим (відомий казахський мандрівник та етнограф) та Марією Дмитрівною Ісаєвою (дружина колишнього чиновника за особливими дорученнями), з якою у нього починається роман.
1857 рік
Після смерті чоловіка Марії Дмитрівни, Достоєвський одружується з нею. У період перебування на каторзі та під час військової служби письменник сильно змінює свій світогляд. Раннє творчість Достоєвського був підданий будь-яким догмам чи жорстким ідеалам, після подій автор стає вкрай побожним і набуває свого життєвого ідеалу – Христа. У 1859 році Достоєвський разом із дружиною та прийомним сином Павлом залишають місце його служби – місто Семипалатинськ – і перебирається до Петербурга. За ним продовжується неофіційне спостереження.
1860-1866 гг.
Разом зі своїм братом Михайлом працює у журналі «Час», далі у журналі «Епоха». У цей період Федір Михайлович Достоєвський пише «Записки з мертвого будинку», «Записки з підпілля», «Принижені і ображені», «Зимові замітки про літні враження». У 1864 році вмирають брат Михайло та дружина Достоєвського. Він часто програє у рулетку, залазить у борги. Гроші дуже швидко закінчуються і письменник переживає важкий період. У цей час Достоєвський складає роман «Злочин і кара», який пише з одного розділу і відразу відсилає в журнальний набір. Щоб не втратити права на власні твори (на користь видавця Ф. Т. Стелловського), Федір Михайлович змушений написати роман «Гравець». Проте для цього у нього не вистачає сил, і він змушений найняти стенографістку Ганну Григорівну Сніткіну. До речі, роман «Гравець» був написаний рівно за 21 день 1866 року. 1867 року вже Сніткіна-Достоєвська супроводжує письменника за кордон, куди він вирушає, щоб не втратити всі гроші, отримані за роман «Злочин і кара». Дружина веде щоденник про їхню спільну подорож і допомагає облаштувати його фінансове благополуччя, зваливши на плечі всі економічні питання.
Останні роки життя. Смерть та спадщина
Цей останній період у житті Достоєвського проходить дуже плідно щодо його творчості. З цього року Достоєвський разом із дружиною поселяється у місті Стара Русса, що у Новгородській губернії. У цей же рік Достоєвський пише роман «Біси». Через рік з’являється «Щоденник письменника», 1875 – роман «Підліток», 1876 р. – оповідання «Коротка». У 1878 року відбувається значну подію у житті Достоєвського: імператор Олександра II запрошує його себе й знайомить із сім’єю. За два останні роки свого життя (1879–1880 рр.) письменник створює один із найкращих та найголовніших своїх творів – роман «Брати Карамазови».
28 січня (за новим стилем – 9 лютого) 1881 року Федір Михайлович Достоєвський помирає через різке загострення хвороби емфіземи. Це сталося після скандалу з сестрою письменника – Вірою Михайлівною, яка просила брата відмовитися від спадщини – маєтку, що дістався від тітки А. Ф. Куманіна.
Повна подія біографія Федора Достоєвського показує, що автор отримав визнання ще за життя. Проте найбільшого успіху його твори здобули після смерті. Навіть великий Фрідріх Ніцше визнав, що Достоєвський був єдиним автором-психологом, який частково став його вчителем. Музей Достоєвського відкрито у Санкт-Петербурзі у будинку, у якому була квартира письменника. Аналіз творів Достоєвського було проведено багатьма письменниками-критиками. В результаті Федір Михайлович був визнаний одним з найбільших російських письменників-філософів, які торкалися найбільш гострих життєвих питань.
Цікаві факти
Володимир Ілліч Ленін назвав Достоєвського «архіскверним» через його ставлення і до «беззаконників» революціонерів. Саме їх Федір Михайлович зобразив у своєму відомому романі «Біси», називаючи бісами та шахраями.
Під час короткого перебування в Тобольську на каторгу в Омськ Достоєвському подарували Євангеліє. Весь час на засланні він читав цю книгу і не розлучався з нею до кінця свого життя.
Життя письменника була затьмарена постійною відсутністю грошей, хворобами, турботою про велику сім’ю і боргами, що зростають. Федір Достоєвський майже все життя писав у борг, тобто під наперед взятий аванс від видавця. У таких умовах у письменника не завжди вистачало часу на опрацювання та відточування своїх творів.
Достоєвський дуже любив Петербург, який показував у багатьох своїх творах. Деколи навіть зустрічаються точні описи місць цього міста. Так, наприклад, у його романі «Злочин і кара» Раскольников сховав зброю вбивства у одному з дворів, що реально існує у Петербурзі.
Зигмунд Фрейд досить високо оцінив творчість Достоєвського: «Найменше суперечливий він як письменник, місце його в одному ряду з Шекспіром. – найбільший роман із усіх, будь-коли написаних, а «Легенда про Великого Інквізитора» – одне з найвищих досягнень світової літератури, переоцінити яке неможливо».
Творчість Достоєвського вплинула і на великого фізика-теоретика Альберта Ейнштейна, який сказав: «Достоєвський дає мені більше, ніж будь-який науковий мислитель, більше, ніж Гаус»