Біографія Дмитра Донського
Дмитро I Іванович Донський (1350–1389 рр.) – великий князь московський та володимирський. Своє прізвисько Донський отримав після перемоги у Куликовській битві. За його правління сталося об’єднання російських земель із центром у Московському князівстві. Відомий як засновник білокам’яного кремля у Москві.
Ранні роки
Народився Дмитро 12 жовтня 1350 року у Москві. Вивчаючи зміст біографії Дмитра Донського, слід знати, що у 1359 року, коли помер його батько, у житті з’явився опікун і наставник – митрополит Алексій. З ним Дмитро радився у політичних справах. Крім того, добрі стосунки у Донського склалися із Сергієм Радонезьким – настоятелем монастиря. Саме до нього князь прийшов перед Куликовською битвою за благословенням.
Боротьба за князювання
З 9 років князь Дмитро був змушений виборювати своє князювання у Володимирі з іншими князями. Після ворожнечі з литовським князем Ольгердом було укладено мир із Литвою. Поступово Донський налагодив стосунки з Новгородом, Твер’ю. Могутність князя Донського з часом дедалі більше наростала.
У 1363 році Дмитро Донський став князювати у Володимирі. Після великої пожежі в Москві князь у 1367 побудував новий білокам’яний Кремль.
Будучи людиною віруючою, князь підтримував православні храми, робив пожертвування, а також заснував монастирі у Московському князівстві під час свого правління.
Великі перемоги
Орда почала конфлікт із Дмитром, розгромивши Нижній Новгород. Але після нападу на Москву в 1378 військо Мамая було розбите (Битва на річці Воже). А 8 вересня 1380 відбулася знаменита Куликовська битва, в ході якої Мамай зазнав поразки, а татаро-монгольські війська були знищені. Після цього, зібравши частину своїх військ у Криму, Мамай знову програв у битві зі своїм противником, ханом Золотої Орди – Тохтамишем.
Виплата данини Золотій Орді тимчасово припинилася. Сталося злиття Володимирського та Московського князівств, Москва стала центром об’єднання російських земель.
Якщо розглядати коротку біографію Донського, слід зазначити, що протягом усього його правління Москва тонула у міжусобних війнах.
Коли ж, після нашестя Тохтамиша в 1382 році, столиця знову ослабла, міжусобиці спалахнули з новою силою. Після цього Донський пообіцяв платити Орді данину, хоч і меншою мірою, ніж раніше.
Смерть та спадщина
Помер Дмитро Іванович Донський 19 травня 1389 року у віці 39 років. Похований був у Москві в Архангельському соборі. Після смерті Донського управління князівствами перейшло у спадок до його сина Василя I.
Дмитро Донський був зарахований російською Православною церквою до лику святих. День пам’яті відзначають у день його смерті – 19 травня (по н. с. – 1 червня).
Іменем великого князя названі вулиці та площі у містах Росії та України, на його честь встановлені пам’ятники у Москві та Коломні.