Біографія Ляпунов Прокопій
Ляпунов Прокопій (дата народження невідома – 1611) – російський військовий і політичний діяч, думний дяк і воєвода землі Рязанської, представник дворянського роду. Біографія Прокопія Ляпунова нерозривно пов’язана з найважливішими історичними подіями Смутного часу.
Помічник Лжедмитрія I
Прокопій Петрович Ляпунов став одним із перших представників знаті, який погодився прийняти бік самозванця Лжедмитрія I. Маючи великий вплив серед рязанських бояр, він зміг переконати дружину багатьох рязанських міст також прийняти бік афериста. У результаті під керівництвом Прокопія було сформовано досить велике військо, яке служило надійним тилом для Лжедмитрія I.
Дізнавшись про смерть самозванця, Ляпунов відмовився присягати Василю Шуйському. Розгорнувши активну діяльність, він повів рязанські дружини до Коломиї. Оволодівши містом, війська Ляпунова зустрілися з основним військом Болотникова, після чого вирушили до Москви.
Служба Шуйського
Несподівано для всіх у листопаді 1606 року Прокопій Ляпунов кардинально змінив тактику поведінки. Якщо коротко, він перейшов на бік Василя Шуйського, проти якого раніше піднімав людей на повстання. Причиною такої поведінки став помітний розкол серед повсталих, а також промови патріарха Гермогена, який закликав припинити повстання.
Разом із Ляпуновим на бік Шуйського перейшли й інші воєводи зі своїми загонами, які взялися громити армію Болотникова. За те, що зробив Ляпунов, у 1607 році Василь Шуйський завітав йому звання думного дворянина.
У період правління Шуйського Ляпунов надав йому чимало послуг. Він нещадно переслідував прихильників чергового самозванця Лжедмитрія II. З появою польсько-литовських військ Ляпунов вирушив захищати Рязань і стараннями свого війська зміг відбити кілька нападів. Коли самозванець, не зумівши захопити Москву, влаштував облогу, Ляпунов протягом кількох років займався постачанням міста провізією.
Семибоярщина
В 1609 Ляпунов зрозумів, що Василь Шуйський починає слабшати. Воєвода поспішив висловити свої привітання племіннику царя, князю М. В. Скопіну-Шуйському, з швидким наслідуванням трону. Через кілька місяців князь був отруєний, і Прокоп Ляпунов звинуватив у цьому Шуйського. Йому вдалося настроїти знати проти царя і змістити його в липні 1610 року. Так державна влада повністю перейшла до Боярської думи, започаткувавши важкий період під назвою «Семибоярщина».
Прокоп Ляпунов намагався умовити патріарха Гермогена закликати на трон польського царевича Владислава. Той погодився, але з умовою, що майбутній російський цар прийме православну віру.
Батько польського царевича, король Сигізмунд, був готовий віддати сина на царювання в обмін на здачу Смоленська та допуску поляків до Москви. Останні умови були виконані, проте жителі Смоленська відмовилися здаватися польсько-литовським загарбникам.
Перше ополчення
Поляки, опинившись у Москві, стали поводитися як господарі. Патріарх Гермоген закликав Русь піднятися повстання і битися з окупантами за православну віру. Цей заклик був почутий, і з багатьох російських міст стали збиратися загони земських людей. Очолив Перше ополчення Прокопій Ляпунов.
За кілька днів до появи допомоги москвичі підняли повстання проти поляків, які у відповідь підпалили місто. Поляки поспішили сховатися від народного гніву в Кремлі та Китай-місті і незабаром опинилися в стані облоги.
Тим часом ополченці та козаки сформували земський уряд, на чолі якого стали Прокопий Ляпунов, а також колишні соратники Лжедмитрія ІІ – Трубецької та Заруцької. Незабаром між козаками та дворянським ополченням стали виникати розбрат. Противники Ляпунова виготовили фальшиву грамоту — підтвердження уявної зради воєводи, якого одразу ж поспішили стратити.
Смерть Прокопія Ляпунова в липні 1611 стала причиною розпаду Першого ополчення і зміцнення польсько-литовських сил у Москві.