Біографія Дельвіга
Антон Антонович Дельвіг (1798-1831) – російський поет і видавець. Один із кращих друзів Пушкіна, чиє ім’я неодноразово зустрічається у творах великого поета. Організатор популярного літературного салону в Петербурзі, який заснував «Літературну газету» та видавав альманах «Північні квіти». Антон Дельвіг, біографія якого тісно пов’язана з видатними людьми початку XIX століття, зробив вагомий внесок у розвиток культури Росії.
Ранні роки
Антон Антонович Дельвіг народився 6 (17) серпня 1798 року у Москві у старовинному дворянському сімействі. Батьки хлопчика перебралися в Росію з Прибалтики і мали дуже багату історію, проте до моменту народження Антона рід був зруйнований, і Дельвіги, крім гучного прізвища, не мали жодних багатств.
Незважаючи на скрутне фінансове становище, батьки намагалися дати пристойну освіту. Один із педагогів приватного пансіону, де навчався юний Дельвіг, прищепив хлопцеві велику любов до літератури. Він порадив батькам відправити здібного сина до Царскосельського ліцею, який на той час тільки відкрився.
В ліцеї 13-річний Антон швидко зійшовся із однокласниками: Олександром Пушкіним, Іваном Пущиним, Вільгельмом Кюхельбекером. Цікавий факт: дружба цих талановитих хлопчиків виявилася дуже міцною і змогла зберегтися протягом довгих років.
У ліцейський період найголовнішим предметом для Дельвіга була література, з якою він хотів пов’язати все своє життя. В 1814 він під псевдонімом Російський опублікував свій дебютний вірш «На взяття Парижа».
Кар’єра
Після закінчення навчання Антон Дельвіг влаштувався на посаду службовця в Департамент гірських та соляних справ, а згодом перейшов працювати до канцелярії Міністерства фінансів. Чиновницька робота була не до душі Дельвігу, який з великим небажанням виконував свої обов’язки.
У 1820 році Антону Антоновичу вдалося домогтися переведення в Імператорську публічну бібліотеку, де протягом кількох років він працював разом відомим байкарем Іваном Криловим. Однак і тут Дельвіг зарекомендував себе поганим працівником: замість того, щоб складати описи книг і заносити їх у картотеку, він із головою занурювався у читання, забуваючи про роботу. При першій же нагоді Дельвіг був звільнений.
При вивченні короткої біографії Дельвіга варто відзначити, що надалі він змінив ще кілька відомств, але ніде довго не затримувався. Кар’єра чиновника була не для Дельвіга, який мріяв займатися літературою.
Творчість
Антон Дельвіг не залишив по собі великої літературної спадщини. Якщо говорити про його творчість коротко, то найбільш популярним твором став віршем «Соловей». Його рядки були покладені на музику Аляб’єва, і ліричний твір став одним із найпопулярніших серед вокалістів зі світовим ім’ям. Дельвіг був одним із перших творців сонетів у Росії. До його творів написали музику такі визначні композитори, як М. Глінка, А. Даргомижський, А. Варламов.
В 1819 Дельвіг зі своїми вірними друзями Пушкіним, Кюхельбекером і Баратинським створив Союз поетів. Не знайшовши застосування своїм талантам, він узявся видавати альманах «Північні квіти», а згодом — новий альманах «Пролісок».
Найважливішим проектом Дельвіга стала «Літературна газета», заснована ним у 1830 році за підтримки Пушкіна та Вяземського. Сам Антон Антонович виступив у ролі літературного критика, який всіляко боровся з літературою низького штибу та неосвіченістю аудиторії.
Особисте життя
Дружиною Антона Антоновича стала Софія Михайлівна Салтикова, дочка таємного радника при дворі Олександра I. Цей союз виявився надзвичайно вдалим: подружжя об’єднувало не тільки любов, а й взаємну повагу, схожі інтереси, захоплення літературою. У шлюбі народилася дочка Єлизавета, де Дельвіг душі не чув.
Помер Антон Антонович Дельвіг 17 (29) січня 1831 у віці 32 років. Причиною смерті поета став тиф.