Біографія Брюллова
Карл Павлович Брюллов (1799-1852 рр.) – Видатний російський художник. Є найяскравішим представником класицизму та пізнього російського романтизму. Центральний витвір його творчості – «Останній день Помпеї». Вивчення біографії Брюллова необхідне розуміння вітчизняного мистецтва.
Юнацькі роки
Карл Павлович Брюллов народився 12 (23) грудня 1799, в Петербурзі, в сім’ї обрусілого німця Брюлло. Батько був майстерним скульптором-різьбяром і писав цікаві мініатюри.
Любов до малювання виявилася у Карла ще дитинстві. Дорослим часто здавалося, що олівець є природним продовженням руки Карлуші.
Коли хлопчику виповнилося десять років, його прийняли до столичної мистецької Академії. У стінах Брюллов Карл Павлович провів дванадцять років.
Початок творчого шляху
Закінчивши навчання на відмінно, молодий художник продемонстрував свою незалежність. Він відмовився залишатися у стінах академії та у 1819 р. оселився у майстерні свого старшого брата, який був активним учасником зведення Ісаакіївського собору.
У цей час Карл Павлович писав портрети на замовлення. Основними його замовниками були меценати А. Дмитрієв-Мамонов та П. Кікін. На їхнє прохання, Брюллов написав такі картини, як Едіп і Антігона і Розкаяння Полініка.
Ці картини мали величезний успіх. За них юного художника нагородили чотирирічною пенсійною поїздкою до Італії. Поїздка відбулася влітку 1822 р. і тривала 12 років – до 1834 р.
В Італії
В італійських музеях Брюллов вивчав живопис видатних художників минулих років. Найбільше його вразила Афінська школа Рафаеля. Протягом чотирьох років Брюллов працював над її копією. Підсумковий результат вразив не лише колег по пензлю, а й критиків.
Творчість художника в ці роки була досить плідною. У 1827 р. була створена картина Італійський полудень, у 1832 р. – Вірсавія.
Будучи видатним художником, Брюллов створив чимало світських портретів. Однією з найяскравіших портретних робіт є Вершниця.
Брюллов був визнаний за життя. На Батьківщину він повернувся вже живим класиком.
Останні роки життя
У 1843 р. Брюллов отримав замовлення на розпис в Ісаакіївському соборі. Крім того, художник продовжував писати портрети. У 1851 р. Брюллов написав кілька портретів сімейства Тіттоні.
Карл Павлович змалку був досить болючим. У 1847 р. він підхопив тяжку застуду. Захворювання дало ускладнення серце. Одночасно страждаючи на ревматизм, художник провів у ліжку 7 років.
Навесні 1849 р., на настійну вимогу лікарів, Брюллов назавжди залишив Росію і вирушив на о. Мадейра. Але лікування за кордоном полегшення не дало.
У травні 1852 р. художник перебрався до Манціани. Брюллов пішов із життя 11 (23) червня 1852 р. Його поховали на римському цвинтарі для іноземних осіб, які не є прихильниками католицької віри.
Цікаві факти
Вивчаючи коротку біографію Карла Брюллова, слід звернути увагу, що, будучи визнаним історичним живописцем, він не написав жодної масштабної картини, що базується на російській історії.
Проведу більшість часу за кордоном, художник слабо знався на російських характерах і майже знав російського народу.
Все життя великий художник страждав від глухоти. За деякими даними, глухота була набута. У дитинстві Карл виховувався у суворості. Одного разу чимось незадоволений батько сильно вдарив хлопчика. Внаслідок цього удару він оглух на ліве вухо.
Брюллов любив працювати над своїми полотнами під монотонне читання вголос. Йому було все одно, що читають, чи то бульварний роман, чи то газетне зведення.
Художник виступав із особистим клопотанням про звільнення з кріпацтва Т. Г. Шевченка. І тому він написав портрет великого українського поета для імператорської сім’ї.