Біографія Бестужева-Марлінського
Бестужев Олександр Олександрович (1797-1837) – російський письменник, публіцист, поет, літературний критик. Один з найвизначніших представників романтичного напряму у російській літературі. Близький друг А. С. Пушкіна, учасник декабристського повстання. У короткій біографії Бестужеа-Марлінського зібрані найцікавіші факти з життя і творчості письменника.
Ранні роки
Олександр Олександрович народився 23 жовтня (3 листопада) 1797 року в Санкт-Петербурзі в збіднілом дворянському сімействі. Сімейний союз батьків Олександра був на той час унікальним: Олександр Федосійович, який належав до знатного роду Бестужових, узяв за дружину дівчину з простої сім’ї, яка виходила його під час важкого поранення в голову під час Російсько-шведської війни.
Таким чином Олександр Федосійович із самого початку заклав іскри вільнодумства у своїх синах. Крім того, він був дуже освіченою людиною, захоплювався працями французьких просвітителів, і саме від нього Олександру передалася любов до літератури.
Освіта Олександр Бестужев здобув у Гірському кадетському корпусі. Не закінчивши навчання, він вступив на службу в Лейб-гвардії Драгунський полк у чині юнкера. У цей час і з’явився псевдонім майбутнього письменника — Марлінський, оскільки його полк стояв поруч із Петергофом у Марлі.
Під час служби Бестужев почав писати, познайомився з багатьма письменниками та громадськими діячами свого часу. Нові знайомства привели хлопця до таємного Північного товариства.
Повстання декабристів
Олександр Бестужев-Марлінський, біографія якого була тісно пов’язана з декабристами, брав пряму участь невдалому повстанні на Сенатській площі 14 грудня 1825 року. Не чекаючи арешту, він добровільно здався владі і був засуджений до страти, заміненої каторжними роботами та посиланням на Сибір, Якутськ.
Через кілька років у засланців декабристів з’явився шанс на здобуття волі. Для цього потрібно було взяти участь у війні на Кавказі. Бестужев-Рюмін вирішив не втрачати цей шанс і в 1829 був зарахований рядовим в Окремий Кавказький корпус з можливістю повернути офіцерське звання гідною і вірною службою.
У битвах з горцями Бестужев-Рюмін виявив себе безстрашним воїном, за що був нагороджений.
Літературна діяльність
Бестужев-Марлінський категорично не приймав класицизм, вважаючи, що цей літературний напрямок давно застарів. Він був великим шанувальником романтизму та зачитувався творами Шекспіра, Шіллера, Байрона. Їхня творчість справила великий вплив на Олександра Бестужева-Марлінського, який вважав за краще зображати своїх героїв сильними, неабиякими, пристрасними натурами. Для російської літератури початку ХІХ століття це було новаторством.
До найяскравіших творів Бестужева-Марлінського відносяться “Лейтенант Білозор”, “Аммалат-бек”, “Замок Нейгаузен”, “Мулла Нур”, “Фрегат “Надія””, “Страшне ворожіння” та інші. Багато хто з них був написаний під час служби письменника на Кавказі.
У 1823–1825 роках Бестужев-Марлінський разом із К. Ф. Рилєєвим видавав альманах «Полярна зірка». У цей час він показав себе як письменником, а й літературним критиком. Його огляди старої та сучасної літератури незмінно викликали живий інтерес серед читачів.
Особисте життя
Під час служби на Кавказі Олександр Бестужев-Марлінський зустрів своє кохання в особі Ольги Нестерцової — дочки загиблого унтер-офіцера. Ніщо не затьмарювало їхнього щастя протягом року, який вони разом провели в Дербенті. Фатальна випадковість обірвала життя дівчини: вона випадково зачепила заряджений пістолет, отримавши смертельне поранення в груди.
Бестужев-Марлінський тяжко переживав смерть своєї коханої, яку пережив на 4 роки. Письменник помер 7 липня 1837 на мисі Адлер під час сутички з горцями. Він був так жорстоко порубаний, що його тіло так і не вдалося впізнати.