Біографія Бальзака
Оноре де Бальзак (1799-1850 рр.) – Один з найвідоміших письменників-реалістів Франції. Він став основоположником реалізму у європейській літературі. Його вважають своїм учителем такі класики світової літератури, як Еміль Золя, Чарльз Діккенс, Федір Достоєвський, Вільям Фолкнер. Біографія Бальзака може бути цікава сучасним читачем, оскільки його шлях до успіху був тернистим і складним, але він не відступився від своєї мрії стати письменником.
Походження
Батьком майбутнього письменника був селянин із Лангедока, який зумів зробити кар’єру під час Французької буржуазної революції та розбагатіти. Мати була набагато молодша за батька (навіть пережила сина) і теж походила із забезпеченої сім’ї паризького торговця сукном.
Прізвище Бальзак було взято батьком майбутнього письменника вже після революції, справжнім сімейним ім’ям було прізвище Бальса.
Освіта
Батько письменника, який став помічником мера міста Тура, мріяв зробити сина адвокатом. Він віддав його спочатку до Вандомського коледжу, а потім до Паризької школи права.
У Вандомському коледжі Оноре не сподобалося одразу. Він погано вчився і ніяк не міг налагодити контакт із педагогами. Контакти із сім’єю під час навчання були заборонені, а умови життя вирізнялися зайвою суворістю. У 14 років Оноре важко захворів і був відправлений додому. До коледжу він більше не повернувся, закінчивши його заочно.
Ще до своєї хвороби Оноре захопився літературою. Він запоєм читав твори Руссо, Монтеск’є, Гольбаха. Навіть після вступу до Паризької школи права Оноре не залишив мрії стати письменником.
Рання творчість
З 1823 року Бальзак почав писати. Перші його романи написані на кшталт романтизму. Сам автор вважав їх невдалими та намагався про них не згадувати.
З 1825 по 1828 рік Бальзак намагався зайнятися видавничою діяльністю, але зазнав невдачі.
Успіх
Згідно з короткою біографією Оноре де Бальзака, письменник був справжнім трудоголіком. Він працював по 15 годин на добу та публікував по 5-6 романів за рік. Поступово до нього почала приходити слава.
Бальзак писав про те, що його оточувало: про життя Парижа та французької провінції, про життя бідняків та аристократів. Його романи були скоріш філософськими новелами, що розкривають всю глибину існуючих тоді у Франції соціальних протиріч та тяжкість соціальних проблем. Поступово Бальзак об’єднав усі написані ним романи в один великий цикл, який він назвав «Людською комедією».
Цикл розділений на три частини: «Етюди про звичаї» (у цю частину, наприклад, увійшов роман «Блиск і злидні куртизанок»), «Філософські етюди» (сюди увійшов роман «Шагренева шкіра»), «Аналітичні етюди» (в цю частину автор включив автобіографічні твори, такі, наприклад, як «Луї Ламбер»).
1845 року Бальзака нагородили Орденом почесного легіону.
Особисте життя
Особисте життя письменника не складалося доти, доки він не почав листуватися (на перших порах анонімне) з польською аристократкою графинею Евеліною Ганською. Вона була одружена з дуже багатим поміщиком, який мав великі земельні угіддя в Україні.
Між Бальзаком та графинею Ганською спалахнуло почуття, але навіть після смерті чоловіка вона не наважувалася стати законною дружиною письменника, бо боялася втратити спадщину чоловіка, яку хотіла передати єдиній дочці.
Смерть письменника
Тільки у 1850 році Бальзак, який, до речі, довго гостював у своєї коханої, відвідуючи разом з нею Київ, Вінницю, Чернігів та інші міста України, та Евеліна змогли офіційно повінчатися. Але щастя їх було недовгим, тому що відразу після повернення на батьківщину письменник захворів і помер від гангрени, яка розвинулася на тлі патологічного судинного артриту.
Поховали письменника з усіма можливими почестями. Відомо, що його труну під час похорону почергово несли всі видатні літератори тогочасної Франції, включаючи Олександра Дюма та Віктора Гюго.