Біографія Андропова
Юрій Володимирович Андропов (1914-1984) – радянський політичний та державний діяч, який керував СРСР у період з 1982 по 1984 роки. Йому вдалося пройти великий шлях від звичайного робітника до Генерального секретаря ЦК КПРС. Коротка біографія Андропова – одна з найяскравіших і найтуманніших серед радянських політиків, особливо це стосується його ранніх років життя.
Дитинство і юність
Юрій Володимирович народився 15 червня 1914 року в Москві. Його мати – Геня Флекенштейн – була вихованку багатого єврейського сімейства, що володів великою ювелірною лавкою. У їхньому розкішному особняку і народився майбутній Генсек СРСР, який при народженні мав зовсім інше ім’я Григорій Велвович Ліберман.
Мати аж 1917 року працювала викладачем музики у престижній жіночій гімназії. Але у зв’язку зі ситуацією, що змінилася в країні, була змушена переїхати з сином у Ставропольський край. Вона почала життя з чистого аркуша, вийшовши заміж за залізничника Володимира Андропова.
Розуміючи, що для зарахування до Рибинського річкового технікуму подібна біографія не підійде, 18-річний юнак її трохи змінив, нічого не залишивши від свого єврейського буржуазного коріння.
Початок шляху
Після закінчення технікуму в 1936 році, Андропов залишився в ньому працювати як секретар ВЛКСМ. Він швидко зрозумів, що єдина для нього можливість вибитися у люди зробити блискучу кар’єру комсомольського лідера. Вже через рік його перевели комсоргом на Рибінську судноверф, а потім – в Ярославський обком ВЛКСМ.
Добре зарекомендувавши себе в Ярославлі, завзятий комсорг зміг привернути до себе увагу столичного керівництва. Він отримав дуже відповідальне завдання – сформувати у молодій Карело-Фінській республіці комсомольський молодіжний союз. На новому місці Андропов прожив близько десяти років, так жодного разу не взявши участі у битвах Великої Вітчизняної війни.
Біографія Андропова Юрія Володимировича складалася дуже успішно. На початку 50-х його перевели до Москви і невдовзі відправили послом до Угорщини. Коли населення спробувало вирватися межі соцтабору, саме Андропов швидко відреагував, зажадавши запровадити у Будапешт радянські війська придушення заколоту.
КДБ
1967 року Юрій Володимирович очолив Комітет державної безпеки. На цій посаді він пропрацював 15 років набагато довше, ніж будь-хто з його колег.
Саме під його керівництвом КДБ набуло величезного впливу в Радянському Союзі. Було створено П’яте управління, завданням якого входив контроль радянської інтелігенції та запобігання дисидентства. Без перевірки КДБ не проходила жодна важлива подія у житті країни.
Але разом з тим на цій посаді Андропов заявив про себе як завзятий борець з корупцією, творець антитерористичних спецзагонів “Альфа” та “Вимпел”.
Генеральний секретар
1982 року після смерті Леоніда Брежнєва на посаду Генсека СРСР було призначено Юрія Андропова. На новій посаді він з великою запопадливістю приступив до боротьби з дармоїдами і прогульниками, покращуючи трудову дисципліну в країні. Андропов розв’язав масштабну компанію боротьби зі спекулянтами та продажем алкоголю. Збільшилася кількість спійманих та засуджених карних злочинців. Суспільність схвально поставилася до політики “твердої руки” Андропова.
Проте новому Генсеку не вдалося зміцнити позицію СРСР на світовій політичній арені. Ускладнювали ситуацію напружені відносини зі США та війна в Афганістані.
Особисте життя
Юрій Володимирович був двічі одружений. Його першою дружиною стала Ніна Єнгаличева, яка подарувала йому двох дітей. Але коли вона відмовилася з чоловіком до Карелії, цей союз розпався. Надалі Андропов не підтримував жодних стосунків із дітьми.
Друга дружина – Тетяна Лебедєва – також народила майбутньому Генсеку двох дітей, і саме вони були відомі громадськості.
Смерть
В останні роки життя у Юрія Володимировича помітно погіршилося здоров’я. Він часто й довго хворів, і часом навіть не міг піднятися з ліжка. Сильна застуда підкосила ослабленого Генсека, який помер 9 лютого 1984 року.