Біографія Андрія Платонова
Андрій Платонович Платонов (Климентов) (1899–1951 рр.) – російський радянський письменник, прозаїк та драматург ХХ століття, творчість якого відрізняється оригінальністю та самобутністю. Оскільки його відносини з владою були натягнутими, найкращі твори Платонова як письменника здебільшого були опубліковані та отримали визнання лише після його смерті.
Дитинство і юність
Народився Андрій Климентов 20 серпня (1 вересня) 1899 року у Воронежі у робітничій сім’ї, в якій, крім Андрія, народилося ще 10 дітей. Будучи старшим сином, Андрій Платонович допомагає батькам у вихованні братів та сестер, а згодом починає забезпечувати матеріально.
У біографії Платонова (прізвище змінив у 1920 році) важливо зазначити, що освіта була здобута спочатку в церковно-парафіяльній школі, потім – у 4-класній міській школі. З 1918 став вчитися в технічному училищі Воронежа. Через важке матеріальне становище в сім’ї рано почав працювати. Змінив він багато професій: був помічником машиніста, ливарником труб на заводі, працював у страховій сфері, у виробництві жорнів млинів.
Початок літературного шляху
Писати став під час громадянської війни, бо працював військовим кореспондентом. Після цього була активна творча діяльність: Андрій Платонович Платонов виявив себе як талановитий письменник (публіцист, поет) і критик. В 1921 він публікує свою першу книгу «Електрифікація», а в 1922 у світ виходить книга віршів Платонова «Блакитна глибина», що отримала позитивні відгуки критиків.
1923 року поет Валерій Брюсов позитивно відгукнувся про збірку віршів Андрія Платоновича.
Розквіт творчості та репресії
Після закінчення політехнікуму в 1924 Платонов працює електротехніком і меліоратором. Як і в багатьох людей того часу, біографія Андрія Платонова сповнена ідеалістичними революційними ідеями. Висловлюючи їх у своїх творах, автор згодом приходить до протилежної думки, зрозумівши нездійсненність задуманого.
У 1927-1930 роках. Платонов пише одні з найважливіших своїх творів: повість «Котлован» і роман «Чевенгур».
Потім у житті Платонова настає переломний момент. Після друку повісті «Про запас», яка була різко розкритикована Йосипом Сталіним, твори письменника відмовляються публікувати. Під час Великої Великої Вітчизняної війни Платонов, як і під час громадянської війни, працює військовим кореспондентом. Повісті та військові оповідання Платонова знову друкуються.
Останні роки життя. Смерть та спадщина
Проте літературна свобода письменника тривала недовго. 1946 року, коли вийшла розповідь Платонова «Повернення», його знову перестають друкувати через надмірну критику, тепер уже назавжди. Ймовірно, такі події призвели його до іронічних думок щодо нездійсненності революційних ідей. Помер письменник 5 січня 1951 року в Москві від туберкульозу та був похований на Вірменському цвинтарі.
Літературна слава до письменника прийшла після смерті. Як коротко зауважив У. Васильєв: «Читач розминувся з Андрієм Платоновим за його життя, щоб познайомитися з нею 60-ті роки й відкрити його знову вже у час».
На згадку про письменника у Воронежі його ім’ям названо вулицю, бібліотеку, гімназію, літературну премію, а також на його честь встановлено пам’ятник у центрі міста.