Біографія Андрія Білого
Андрій Білий (1880-1934 рр.) – Прозаїк, поет, критик, драматург, мемуарист, літературознавець, один з видатних теоретиків символізму. Пережив важкі для країни періоди: революцію 1905 року, Першу світову війну, Жовтневу революцію та Громадянську війну, що позначилося на його житті та творчості. Створив унікальні твори у формі ліричної ритмізованої прози.
Дитячі роки
Справжнє ім’я поета – Борис Миколайович Бугаєв.
Він народився Москві 14 (26) жовтня 1880 року у сім’ї ученого-математика. Від нього хлопчик перейняв любов до точних наук. Батько бажав, щоб син пішов його стопами, але в результаті той вибрав свій шлях.
Хлопчик був здібним, навчався у московській приватній гімназії Л. І. Поліванова, де вперше виявилася його любов до літератури. Великий вплив на молоду людину мала талановита сім’я істориків і філософів Соловйових. Довгий час його погляди та творчість розвивалися під знаком вчення філософа Володимира Соловйова. Найважливіше значення його пошуках нового світовідчуття зіграла філософія Ф. Ніцше, Шопенгауера, захоплення буддизмом, окультизмом.
Андрій Білий закінчив природне відділення фізико-математичного факультету Московського університету, згодом навчався на історико-філологічному факультеті. Однак математика, на його думку, не пояснювала життя, а лише систематизувала його, він ніколи не працював за фахом. Його захоплювала творчість.
Письменницька діяльність
Перші написані ним твори були із захопленням прийняті філософами та символістами, але відкинуті літературними критиками. Він створив у літературі новий жанр “симфонії” – ритмізованої прози. В 1902 на світ з’явилася «Симфонія (2-я, драматична)». Вона викликала неприйняття широкої публіки та критиків, але захопила прихильників символізму.
У цей час Білим написано програмні статті: «Форми мистецтва», «Про теургію», «Символізм як світорозуміння». А потім у світ вийшов його перший роман «Срібний голуб», що розкриває тему взаємин інтелігенції та народу.
Найбільший твір Андрія Білого, біографія якого був із російським символізмом, — роман «Петербург» (1911–1914 рр.), найбільш значимий роман цього напрями. Йому судилося стати великим і вплинути на російську літературу. У цьому вся творі письменник продовжує традиції Пушкіна, Гоголя, Достоєвського у зображенні Петербурга.
Місто втілено як історичний рок, який переслідує та губить героїв. У романі поєднуються високий пафос та комедійний початок, психологія героїв розкривається через ліричні інтонації та гротеск. Письменник використовує звукопис та авторські неологізми. І це була нова для нашої літератури прозова розповідь.
Військові роки
До революції 1917 р. письменник живе переважно за кордоном, у Німеччині та Швейцарії. Під впливом антропософських поглядів пише вірші, що увійдуть до його збірки «Зірка».
Перша світова війна сприймається Андрієм Білим як катастрофа, що виражає кризу західної культури. Напередодні лютневої революції він повертається до Росії.
Жовтнева революція спочатку народжує в нього надії, і він поринає у літературне життя: працює у нових радянських установах, виступає з лекціями. Саме в роки з 1918 по 1921 письменник розвинув бурхливу літературну діяльність, створив письменницьку спільноту «Вольфіла» (Вільна філософська асоціація), а також видавав свої твори і активно займався з поетами-початківцями.
Час активності приніс свої плоди: Андрій Білий став найбільшою фігурою в російській літературі свого часу. Після Громадянської війни його почали друкувати, а потім поет виїхав за кордон до Німеччини. У 1923 р. письменник повернувся до Росії. Але комуністи на чолі з Троцьким (стаття «Література та революція») не брали творчості письменника.
Особисте життя
Коротка біографія Андрія Білого буде неповною, якщо не згадати два шлюби, в яких він був. Спочатку він був одружений з Ганною Тургенєвою, яка була родичкою І. С. Тургенєву. Проте їхній шлюб тривав недовгий час, і вони розлучилися.
К. М. Васильєва, що згодом стала його другою дружиною, вплинула на його рішення про повернення з Німеччини до Росії. Андрій Білий не мав дітей.
Смерть
У другій половині 20-х років вони з дружиною оселилися в Кучіно, у Підмосков’ї. Тут було написано п’єсу «Петербург» за однойменним романом письменника. Потім з’явився автобіографічний роман “Москва” про передреволюційні роки в Росії. Це було створення нової прози – організованої ритмічно, з допомогою каламбурів, інверсій, складних метафор. Він також займався філософськими працями, які були призначені для публікації в Росії, писав шляхові нотатки. Останні роки життя Білий намагався примирити себе із соціалістичною дійсністю, так з’явилися «Поема про бавовну» та «Енергія». Останньою великою роботою Андрія Білого стало дослідження «Майстерність Гоголя», яке започаткувало новий підхід до аналізу тексту художнього твору.
Андрій Білий помер 8 січня 1934 року на руках у дружини. Причиною смерті стало кілька інсультів, спричинених звичайним сонячним ударом.
Згодом, через багато років, творчість Андрія Білого перестала сприйматися критиками настільки категорично, як за його життя, і була визнана в широких колах суспільства і гідно оцінена.