Біографія Ахмадуліної
Белла (Ізабелла) Ахатівна Ахмадуліна (1937-2010) – радянська письменниця, перекладачка, одна з найвидатніших поетес ХХ століття. Її творчість було оцінено не лише на батьківщині, а й у багатьох інших країнах. Біографія Белли Ахмадуліної була неймовірно насиченою, яскравою, наповненою найцікавішими знайомствами та подіями.
Дитинство і юність
Майбутня поетеса народилася 10 квітня 1937 року у шановному столичному сімействі: батько був великим начальником, а мати працювала перекладачем у званні майора КДБ.
Екзотична зовнішність Ахмадуліної пов’язана з незвичайним поєднанням крові, оскільки в її роді були росіяни, італійці та татари. У 30-ті роки в СРСР було модно називати дітей іспанськими іменами, і такої долі не уникла і єдина дочка Ахмадулін, які вирішили назвати її Ізабеллою. Пізніше сама поетеса вкоротила його до більш ємного та зручного – Белла.
Оскільки батьки дівчинки були дуже зайняті люди, її вихованням займалася рідна бабуся. Вона навчила Беллу читання та грамоти, прищепила їй велику любов до літератури, з дитинства читаючи їй нетлінні твори класиків.
Навчання мало приваблювало дівчинку, крім уроків літератури. Для свого віку вона відрізнялася великою начитаністю та грамотністю. Вже у шкільні роки Ахмадуліна почала писати вірші, сформувавши до 15 років свій неповторний стиль.
Творчість
Батьки негативно віднесли до дочки присвятити себе літературі, і наполягли на тому, щоб вона вступила на факультет журналістики в МДУ. Проте Беллі не вдалося гідно витримати вступні іспити, і через рік вона здійснила свою давню мрію, ставши студенткою Літературного інституту.
У короткій біографії Ахмадуліної був прикрий інцидент у студентські роки. Після звістки про те, що Борис Пастернак став лауреатом Нобелівської премії, в інституті почалося цькування письменника, в якому Белла відмовилася брати участь. Зухвалу студентку відрахували, але згодом відновили.
Творчий зліт Ахмадуліної стався у 1962 році, після виходу її першої збірки “Струна”.
Безумовний поетичний талант дівчини був відзначений такими визначними метрами літератури як Роберт Різдвяний, Євген Євтушенко, Андрій Вознесенський. З їхньої легкої руки вона стала з’являтися перед широкою публікою на творчих вечорах, де декламувала свої вірші, що мали великий успіх. Втім, було чимало критиків творчості Ахмадуліної, які дорікали молодій поетесі за надто пафосною мовою.
За всю свою кар’єру Белла Ахатівна випустила кілька десятків збірок віршів, які слідували буквально один за одним. Найбільш яскравими літературними роботами стали “Завірюха”, “Свічка”, “Сни про Грузію”.
У 1979 році поетеса стала одним із засновників альманаху “Метрополія”, якому не страшна була жодна цензура. Ахмадуліна часто виступала на підтримку дисидентів, і її сміливі заяви регулярно транслювалися радіо і публікувалися у великих друкованих виданнях Заходу.
Вітчизняні кінорежисери із задоволенням використали у своїх роботах проникливі вірші Ахмадуліної, а також пісні на них. Поетеса і сама двічі знялася в кіно, у картинах “Спорт, спорт, спорт” та “Живе такий хлопець”.
Особисте життя
Першим чоловіком юної поетеси став поет Євген Євтушенко, з яким вона прожила 3 роки.
В 1959 Белла Ахмадуліна повторно пов’язала себе узами шлюбу з письменником Юрієм Нагібіним. Однак і цей союз виявився недовговічним.
Останнім чоловіком легендарної поетеси став сценограф і театральний художник Борис Мессерер. У Ахмдуліної було двоє дітей: прийомна дочка Аня та рідна дочка Ліза.
Смерть
Справжнім випробуванням для похилого віку стали останні роки її життя: вона майже повністю втратила зір, і була змушена пересуватися на дотик. Померла вона від серцевого нападу 29 листопада 2010 року.