Декадентство

Декадентство є домінуючий літературний і художній жанр кінця 19 – початку 20 століття, що характеризується занепадництво, індивідуалізмом, неприйняттям загальноприйнятої моралі і культури, культом краси і ідеалізацією гріха і пороку, повним розчаруванням в земних цінностях. Поняття набуло широкого поширення в суспільній свідомості і психології.

Головними рисами декадентства є неприйняття реальності і відраза до повсякденного життя, туга за якимось неземному і недосяжним ідеалом, аполітичність, схильність до містики і показна загадковість. Родоначальники напрямки прагнули знайти нові способи самовираження, відійти від скутою умовностями моралі. З розвитком поняття в моду увійшло і інше – «декаданс», що означає «занепад» в широкому сенсі слова.

Прикладами літературних робіт в даній напрямку є, наприклад, містичний роман під назвою «Скорбота Сатани», роман «Там, внизу» та інші.
У Росії декадентство зародилося в кінці 1880-х років і особливе поширення набуло в роботах Мережковського, Сологуба, Брюсова, Добролюбова.