Притча

Коли говорять слово «притча», я завжди уявляю, як глибокий старий з бородою в балахоні розповідає дітям історії з життя Ісуса. Насправді релігійний контекст тут не обов’язковий.
 
Притча – це жанр літератури прозової форми. Особливістю є її алегоричний характер, тобто вираз ідеї через конкретний образ. При цьому притча повинна повчати, нести мораль. За всіма ознаками схожа з байкою. Але якщо «мораль цієї байки» вчить якийсь життєвої мудрості, то в притчі розглядається більш висока філософська проблема.
 
Чому ж цей жанр асоціюється у нас з релігією? Справа в тому, що притча отримала популярність серед християн саме як форма поширення біблії у місіонерів. Саме вони несли слово Боже і вчили людей заповідей не за допомогою сухих оповідань, а захоплюючих історій з повчаннями в кінці.