Біографія Юрія Бондарєва
Бондарєв Юрій Васильович (1924-2020) – радянський письменник, сценарист, громадський діяч. Пройшовши всі жахи Великої Вітчизняної війни, став одним із найкращих радянських письменників-фронтовиків. Юрій Бондарєв, біографія якого сповнена цікавих фактів та доленосних подій, залишив великий слід у радянській літературі.
Дитинство і юність
Майбутній письменник народився 15 березня 1924 року в місті Орську Оренбурзької губернії у сім’ї народного слідчого та адвоката. Сім’я Бондарєвих багато переїжджала країною, поки в 1931 році не влаштувалася в Москві. Саме там, у Замоскворіччя, маленький Юрко вступив до місцевої школи, там пройшли його дитячі та юнацькі роки.
У дитинстві Юрій Бондарєв захоплювався читанням, особливо його цікавили пригодницькі твори Джека Лондона. Наслідуючи улюблених героїв, хлопчик загартовувався влітку та взимку, тренував силу волі, вивчив багато навігаційних термінів.
У школі Юрій найкраще у класі писав твори. Помітивши це, вчителька порадила здатному учню присвятити себе літературі. Бондарєв з ентузіазмом почав випускати журнал у своїй школі, але на подальших планах Юрія був поставлений хрест з початком Великої Вітчизняної війни.
Військове лихоліття
Будучи 17-річним юнаком, улітку 1941 року Бондарєв з іншими добровольцями брав участь у спорудженні оборонних споруд під Смоленськом. Він ледве встиг повернутися до Москви на останньому ешелоні перед початком запеклих боїв.
Через рік, після закінчення 10 класу, Бондарєв вступив на навчання до 2-го Бердичівського піхотного училища. Навчання тривало лише кілька місяців, після якого Юрій разом із іншими курсантами був направлений під Сталінград. У ході битв отримав легке поранення в спину та обмороження, був контужений.
Після лікування у шпиталі Бондарєв повернувся на фронт, де брав участь у форсуванні Дніпра та звільненні Києва. Через отримані поранення був знову направлений до госпіталю.
За виявлену мужність під час боїв Юрія Бондарєва двічі нагородили медаллю “За відвагу”. Восени 1944 року пройшов навчання у Чкаловському артилерійському училищі, після чого був демобілізований за пораненнями у званні старшого лейтенанта.
Творчий шлях
З початком мирного життя Бондарєв вступив до Літературного інституту ім. А. М. Горького. У 1949 році було опубліковано перше оповідання письменника-початківця під назвою «Пізнього вечора», про яке приємно відгукнувся Костянтин Паустовський. Перші роботи Бондарєва друкувалися в популярних журналах “Вогник”, “Зміна”, “Жовтень”.
Важливим у творчій біографії Юрія Бондарєва став 1951 рік. Якщо коротко, саме тоді він був прийнятий до Спілки письменників СРСР, а незабаром до друку вийшла його дебютна збірка оповідань «На великій річці».
Війна залишила глибокий слід у душі письменника, який своєю творчістю намагався зберегти пам’ять про загиблих. Більшість творів Бондарєва пов’язані з воєнною тематикою. Найбільш пронизливими стали «Батальйони просять вогню», «Гарячий сніг», «Останні залпи», «Юність командирів», «Берег».
За мотивами літературних робіт Бондарєва було знято художні фільми, а сам автор неодноразово був відзначений престижними преміями та нагородами. Починаючи з 1980-х років зайнявся активною громадською діяльністю.
Особисте життя
При вивченні короткої біографії Бондарєва варто відзначити, що він не тільки відбувся як письменник, але й зміг побудувати міцну дружну сім’ю. Його першою та єдиною дружиною стала Валентина Микитична, з якою він був знайомий з юних років. У цьому шлюбі народилося двоє дочок, Олена та Катерина.
Помер Юрій Васильович Бондарєв 29 березня 2020 року у віці 96 років.