Біографія Цицерона
Великий римський філософ, політичний діяч, правознавець та оратор.
Дитинство та ранні роки
Цицерон народився в античному місті Арпінум, що розташовувалося на пагорбі за 100 км від Риму. Батько його належав до стану вершників і мав непогані зв’язки у Римі. Про його матір, Хельвію, відомо мало.
Згідно з грецьким істориком Плутархом, видатні здібності юного Цицерона наводять його, разом з іншими учнями – Сервієм Сульпіцієм Руфом і Тітом Помпонієм до вивчення права під настановою Квінта Муціса Сцеволи.
Подальше життя
У 90-88 р.р. до н.е., під час Союзницької війни, Цицерон служить у римських полководців Гнєя Помпея Страбона і Луція Корнелія Сулли, хоча військове життя йому зовсім не до вподоби. У 80 р. до н. він береться за свою першу судову справу, успішний захист Секста Росція, обвинуваченого в батьковбивстві – вчинок дуже сміливий, враховуючи, що злочин був тяжким, а ті, кого у вбивстві звинуватив Цицерон, користувалися особливою прихильністю диктатора Сулли.
У 79 р. до н.е., ймовірно, побоюючись гніву Сулли, Цицерон залишає Рим і подорожує Грецією, Малою Азією та островом Родос. В Афінах він зустрічає Аттіка, на той час уже колишнього почесного громадянина, який представляє його ряду впливових афінян.
Цицерон постійно шукає менш виснажливі способи вимовлення промов, тому звертається по допомогу до ритора Аполлонію Молону Родоському, який навчив його менш напруженій формі ораторського мистецтва.
У 75 р. до н. Цицерон обирається квестором західної Сицилії, де виявляє себе людиною правдивою та чесною по відношенню до місцевого населення. Він успішно провадить справу за звинуваченням Гая Верреса, продажного правителя Сицилії.
Його промови “in Verrem” (“проти Верреса”), вимовлені в 70 р. до н.е., привертають до нього увагу античного світу.
Цицерон благополучно долає римський “cursus honorum”, “шлях честі” послідовний ряд служб, який необхідно було пройти успішному політичному діячеві, будучи по черзі квестором, едилом, претором і, зрештою, у віці 43 років, будучи обраним консулом.
Консулом він стає у 63 р. до н. – У той самий час, коли він розкриває змову, націлену на вбивство його самого, а також на повалення Республіки за допомогою чужоземного війська під проводом Луція Сергія Катіліни.
Цицерон домагається “Senatus Consultum Ultimum” – оголошення про введення воєнного стану, і виганяє Катіліну з міста чотирма пристрасними промовами («Катілінаріями»), які досі є найкращими зразками його риторичного стилю.
Катіліна біг і почав заклики до державного перевороту, проте Цицерон змушує його та його прибічників до публічного визнання своєї провини перед Сенатом. Змовників стратили без жодного суду, і це довгі роки терзатиме Цицерона.
В 60 р. до н.
У 58 р. до н. Публій Клодій Пульхр, народний трибун, видає закон, який загрожував вигнанням будь-кого, хто вбив римського жителя без суду. Тому Цицерона посилають у грецьку Трессалоніку.
Завдяки втручанню новообраного трибуна Тіта Аннія Мілона Цицерона повертають із вигнання. У 57 р. до н. він повертається до Італії, висаджуючись на берег Брундізії під радісні крики натовпу.
Займатися політичною діяльністю Цицерону більше не дозволяється, тому він береться за філософію. Між 55 та 51 р.р. до н.е. він пише трактати «Про ораторське мистецтво», «Про державу» та «Про закони».
Після смерті Красса Тріумвірат упав, і в 49 р. до н. Цезар зі своїм військом переходить річку Рубікон, вторгається до Італії. Тут починається громадянська війна між Цезарем та Помпеєм. Цицерон, хоч і неохоче, підтримує Помпея. Як на лихо, в 48 р. до н. військо Цезаря здобуває перемогу, і той стає першим римським імператором. Цицерону він дарує помилування, проте до політичного життя не підпускає й близько. У березневі іди 44 р. е., внаслідок змови групи сенаторів, Цезар був убитий. І знову вибухнула боротьба за владу, ключовими постатями в якій стали Марк Антоній, Марк Лепід та Октавіан. Цицерон вимовляє промови, «філіппіки», що отримали свою назву від імені грецького оратора Демосфена, що закликали жителів Афін до повстання проти Філіпа Македонського і спонукав Сенат до підтримки Октавіана в його боротьбі проти Марка Антонія.
Проте Марк Антоній, Лепідій та Октавіан дійдуть згоди розділити владу між собою, з чого випливає, що кожен із них видасть імена своїх ймовірних ворогів. Цицерон намагається втекти до Італії, але, на жаль, занадто пізно. Оратора спіймали та вбили.
Основні праці
«Трактат про ораторському мистецтві», закінчений Цицероном в 55 р. до н. Автор заперечує той факт, що ідеальний оратор повинен мати знання цих наук, а також володіти красномовством.
Особисте життя та спадщина
У 79 р. до н.е., приблизно у віці 27 років, Ціцерон поєднує свою долю з Терентією. Шлюб, укладений заради вигоди, протримається у мирі та злагоді 30 років, проте закінчиться розлученням.
У 46 р. до н.е., Цицерон бере собі за дружину свою юну підзахисну Публілію. Однак бачачи байдужість, що виявлялася Публілією до смерті його дочки, Туллії, до якої та сильно ревнувала чоловіка, Цицерон розриває шлюб.
Цицерон був убитий в 43 р. е., за наказом Марка Антонія, при спробі втечі до Італії.
Цікаві факти
Цьому римському оратору належать слова: «Життя, відпущене нам за природою, коротке, але пам’ять про добре прожите життя вічне».