Біографія Цвєтаєвої
Марина Іванівна Цвєтаєва (1892-1941 рр.) – Відома російська поетеса, прозаїк, перекладач, яка своєю творчістю залишила яскравий слід у літературі XX століття. У її віршах яскраво виражена музичність, що у дитинстві Цвєтаєва навчалася грі на фортепіано.
Ранні роки
Народилася Марина Цвєтаєва у Москві 26 вересня (8 жовтня) 1892 року. Її батько був професором університету, мати – піаністкою. Варто коротко зауважити, що біографія Цвєтаєвої поповнилася першими віршами у віці шести років.
Першу освіту здобула у Москві приватної жіночої гімназії, потім навчалася в пансіонах Швейцарії, Німеччини, Франції.
Після смерті матері Марина та її брат та дві сестри виховувалися батьком, який намагався дати дітям гарну освіту.
Початок творчого шляху
Першу збірку віршів Цвєтаєвої було опубліковано 1910 року («Вечірній альбом»). Вже тоді на творчість Цвєтаєвої звернули увагу відомі — Валерій Брюсов, Максиміліан Волошин та Микола Гумільов. Їхня творчість і твори Миколи Некрасова значно вплинули на ранню творчість поетеси.
1912 року вона випустила другу збірку віршів – «Чарівний ліхтар». У ці дві збірки Цвєтаєвої увійшли також вірші для дітей: “Так”, “У класі”, “У суботу”. У 1913 році виходить третя збірка поетеси під назвою «З двох книг».
Під час Громадянської війни (1917–1922 рр.) для Цвєтаєвої вірші є засобом висловити співчуття. Окрім поезії вона займається написанням п’єс.
Особисте життя
В 1912 виходить заміж за Сергія Ефрона, у них з’являється дочка Аріадна.
У 1914 році Цвєтаєва знайомиться з поетесою Софією Парнок. Їхній роман тривав до 1916 року. Їй Цвєтаєва присвятила цикл своїх віршів під назвою “Подруга”. Потім Марина повернулася до чоловіка.
Друга дочка Марини, Ірина, померла у віці трьох років. 1925 року народився син Георгій.
Життя на еміграції
У 1922 році Цвєтаєва переїжджає до Берліна, потім до Чехії та Парижа. Творчість Цвєтаєвої тих років включає твори “Поема гори”, “Поема кінця”, “Поема повітря”.
Вірші Цвєтаєвої 1922-1925 років були опубліковані в збірці «Після Росії» (1928). Проте вірші не принесли їй популярність за кордоном. Саме в період еміграції у біографії Марини Цвєтаєвої велике визнання здобула проза.
Цвєтаєва пише серію творів, присвячену відомим і значущим для неї людям:
в 1930 написаний поетичний цикл «Маяковському», на честь відомого Володимира Маяковського, чиє самогубство потрясло поетесу;
у 1933 р. – «Живе про живе», спогади про Максиміліана Волошина;
1934 р. – «Полонений дух» на згадку про Андрія Білого;
у 1936 р. – «Нездішній вечір» про Михайла Кузміна;
1937 р. – «Мій Пушкін», присвячене Олександру Сергійовичу Пушкіну.
Повернення на батьківщину та смерть
Проживши 1930-і роки у бідності, у 1939 Цвєтаєва повертається до СРСР. Її доньку та чоловіка заарештовують. Сергія розстріляють 1941 року, а доньку через 15 років реабілітують.
У цей час свого життя Цвєтаєва майже пише віршів, лише займається перекладами.
31 серпня 1941 року Цвєтаєва наклала на себе руки. Похована велика поетеса у місті Єлабуга на Петропавлівському цвинтарі.
Музей Цвєтаєвої знаходиться на вулиці Сретенка в Москві, також у Болшеві, Олександрові Володимирської області, Феодосії, Башкортостані. Пам’ятник поетесі встановлено на березі річки Ока у місті Таруса, а також в Одесі.
Цікаві факти
Свої перші вірші Марина Цвєтаєва почала писати ще дитинстві. І робила це не тільки російською мовою, а й французькою та німецькою. Мови вона чудово знала, бо сім’я часто жила за кордоном.
Свого чоловіка вона зустріла випадково, відпочиваючи біля моря. Марина завжди вважала, що полюбить людину, яка подарує їй камінь, що сподобався. Її майбутній чоловік, не підозрюючи про це, подарував Цвєтаєвій у перший же день їхнього знайомства сердолік, який знайшов на пляжі.
Під час Другої світової війни Цвєтаєву разом із сином евакуювали до Єлабуги (Татарстан). Допомагаючи Марині збирати валізу, її друг Борис Пастернак пожартував про взяту ним мотузку для перев’язки валізи (що вона міцна, хоч вішайся). Саме на цьому злощасному мотузку і повісилася поетеса.