Біографія Солженіцина
Олександр Ісаєвич Солженіцин (1918–2008 рр.) – відомий радянський письменник, історик, громадський та політичний діяч, член Російської АН, дисидент. Нобелівський лауреат, автор відомої книги “Архіпелаг ГУЛАГ”. Радянська влада вважала його дисидентом, а його твори завоювали неймовірну популярність у публіки, що читає.
Дитячі роки та освіта
Олександр Ісаєвич Солженіцин народився 11 грудня 1918 року у місті Кисловодськ у ній селянина і козачки. Бідна сім’я Олександра в 1924 переїхала в Ростов-на-Дону. З 1926 року майбутній письменник навчався у місцевій школі. У цей час він створює свої перші есе та вірші.
У 1936 році Солженіцин вступив до Ростовського університету на фізико-математичний факультет, продовжуючи при цьому займатися літературною діяльністю. У 1941 році письменник закінчив Ростовський університет з відзнакою. У 1939 році Солженіцин вступив на заочне відділення факультету літератури до Московського Інституту філософії, літератури та історії, проте через початок війни не зміг його закінчити.
велика Вітчизняна війна
Попри слабке здоров’я, Солженіцин прагнув фронт. З 1941 року письменник служив у 74-му транспортно-гужовому батальйоні. У 1942 році Олександра Ісаєвича направили до Костромського військового училища, після закінчення якого він отримав звання лейтенанта. З 1943 Солженіцин служить командиром батареї звукової розвідки. За військові заслуги Олександра Ісаєвича було нагороджено двома почесними орденами, отримав звання старшого лейтенанта, а потім капітана. У цей час Солженіцин не припиняв писати, вів щоденник.
Висновок та посилання
Олександр Ісаєвич критично ставився до політики Сталіна, у листах до друга Віткевичу засуджував спотворене тлумачення ленінізму. В 1945 письменник був заарештований і засуджений на 8 років перебування в таборах і вічне посилання (за 58-ю статтею). Взимку 1952 року в Олександра Солженіцина, біографія якого й так була досить непростою, виявили рак.
У 1953 році письменника відправляють на посилання в Казахську РСР. Там він викладав у школі, лікувався у «раковому корпусі» у Ташкенті. У 1956 році, коли посилання за 58-ю статтею було розпущено, письменник повернувся до Росії.
Роки ув’язнення знайшли свій відбиток у літературній творчості Солженіцина: у творах «Люби революцію», «У першому колі», «Один день Івана Денисовича», «Знають істину танки» та інших.
Конфлікти із владою
Оселившись у Рязані, письменник працює вчителем у місцевій школі, продовжує писати. 1965 року КДБ захоплює архів Солженіцина, йому забороняють публікувати свої твори. У 1967 році Олександр Ісаєвич пише відкритий лист З’їзду радянських письменників, після якого влада починає сприймати його як серйозного супротивника.
У 1968 році Солженіцин закінчує роботу над твором «Архіпелаг ГУЛАГ», за кордоном виходять «У першому колі» і «Раковий корпус».
В 1969 Олександр Ісаєвич був виключений зі Спілки письменників. Після публікації за кордоном у 1974 році першого тома «Архіпелагу ГУЛАГ» Солженіцин був заарештований та висланий до ФРН.
Життя за кордоном. Останніми роками
У 1975-1994 роках письменник відвідав Німеччину, Швейцарію, США, Канаду, Францію, Велику Британію, Іспанію. У 1989 році «Архіпелаг ГУЛАГ» був вперше опублікований в Росії в журналі «Новий світ», невдовзі в журналі публікується й оповідання «Матренін двір».
У 1994 році Олександр Ісаєвич повертається до Росії. Письменник продовжує активно займатись літературною діяльністю. У 2006-2007 роках виходять перші книги 30-томного зібрання творів Солженіцина.
Датою, коли урвалася важка доля великого письменника, стало 3 серпня 2008 року. Солженіцин помер у своєму будинку в Троїце-Ликові від серцевої недостатності. Поховали письменника у некрополі Донського монастиря.
Цікаві факти
Олександр Ісаєвич був двічі одружений: на Наталі Решетовській та Наталі Світловій. Від другого шлюбу у письменника троє талановитих синів – Єрмолай, Гнат та Степан Солженіцини.
У стислій біографії Солженіцина не можна не згадати, що він був удостоєний понад двадцяти почесних нагород, серед яких Нобелівська премія за твір «Архіпелаг ГУЛАГ».
Літературні критики нерідко називають Солженіцина Достоєвським чи Товстим нашої ери.
На могилі письменника стоїть кам’яний хрест, створений у проекті скульптора Д. М. Шаховського.