Біографія Сари Джессікі Паркер
За свої роботи на телебаченні та в кіно актриса Сара Джессіка Паркер відзначена цілою низкою нагород. Роль у серіалі “Секс у великому місті” зробила її зіркою.
Ранні роки
Актриса та продюсер Сара Джессіка Паркер народилася 25 березня 1965 р. у м. Нельсонвілль, штат Огайо. Четверта з вісьмох дітей у сім’ї, Сара зростала у злиднях.
Після розлучення батьків, дітей виховувала мати, шкільний вчитель, і часто безробітний, вітчим. Сара з ранніх років допомагала сім’ї, підробляючи танцями та співами на вечірках.
Рання кар’єра
У 1976 р., коли Сара отримала свою першу роль на Бродвеї у постановці «Невинні», її сім’я переїжджає до Нью-Джерсі, щоб сприяти кар’єрі дівчинки. Наступні кілька років Паркер, разом із чотирма своїми братами та сестрами, гастролює зі виставою «Звучання музики». Перший великий прорив трапляється у 1979-1980 рр., коли Сара отримує головну роль Анні на Бродвеї.
Здобувши освіту в Американському театрі балету і, паралельно, у Нью-Йоркській професійній школі для дітей, на початку 1980-х р.р. Паркер набуває національної популярності. У кіно вона дебютує у 1979 р. у картині «Багаті діти», де вона грає разом із Джоном Літгоу, Тріні Альварадо та Олімпією Дукакіс.
У 1982 р. Паркер постає перед телевізійною публікою в ролі милої дивачки в ситкомі «Не у своїй тарілці». Незабаром після цього нову хвилю популярності їй приносить другорядна роль у відомому фільмі 1984 «Вільні». Наступного року Паркер зіграє у стрічці «Дівчата хочуть повеселитися» разом із ще юною Хелен Хант. Успіх обох фільмів забезпечує її роботою на все десятиліття, і вона отримує ролі у багатьох проектах як на великому екрані, так і на телебаченні (як, наприклад, шоу «Справедливе правосуддя»).
На початку 1990-х р.р. Паркер робить сміливий перехід від підліткових до дорослих ролей, з’явившись зі Стівом Мартіном у картині «Лос-Анджелеська історія» (1991 р.), а після завоювавши визнання як критиків, так і кіносвіту своєю спільною з Ніколасом Кейджем роботою у фільмі «Медовий місяць у Лас-Вегасі» (1992).
Вона також з’являється у ролі дружини халтурника Еда Вуда в однойменній картині Тіма Бертона (1994).
У 1990-х р.р. Паркер грає лише кілька другорядних ролей, включаючи ролі у фільмах «Рапсодія Майамі» (1995 р.), «Клуб перших дружин» та «Марс атакує!» (обидва вийшли на екрани 1996 р.). Її робота в театрі в цей період, включаючи провідну роль у постановці «Сільвія», за яку Паркер була номінована на премію «Драма Деск», була прийнята публікою набагато тепліше.
«Секс у великому місті»
У 1998 р. Паркер отримує головну роль нью-йоркської журналістки Керрі Бредшоу, яка веде колонку про секс, у серіалі телеканалу «НВО» «Секс у великому місті». Шоу, що розповідає про життя чотирьох подруг з Манхеттена, набуває великої популярності як у глядачів, так і у критиків. На початку 2000-х р.р. Паркер отримує за цю роботу безліч нагород «Золотий глобус», що забезпечує її роботою та високою оцінкою з боку світу моди. У 2008 р. за серіалом знімається однойменний фільм, який має такий успіх у публіки, що у 2010 р. з’являється його продовження.
Світ моди
Завдяки ролі в серіалі Паркер перетворюється на ікону стилю, що користується великим комерційним успіхом. У 2003 р. вона стає особою компанії Garnier, представляючи лінію засобів по догляду за волоссям. Наступного року компанія “Gap” підписує з Паркер 38-мільйонний контракт, а Американська рада дизайнерів моди визнає її «Еталоном моди» року.
Особисте життя
Життя Паркер поза екранами також не залишилося непоміченим. Після бурхливих відносин з Робертом Дауні-молодшим та Джоном Ф. Кеннеді-молодшим, у 1997 р. вона виходить заміж за Метью Бродеріка. У жовтні у пари народжується син, Джеймс Вілкі Бродерік, названий так на честь покійного батька Метью. У 2009 р. Сара та Метью вдаються до послуг сурогатної матері, і на світ з’являються дівчатка-близнюки, Маріон Лоретта та Табіта Ходж.
Цитати
«Надто красиві чоловіки ніколи не бувають хороші в ліжку, тому що їм це ніколи не ставилося в обов’язок».
«Дівчина має хоч іноді себе балувати».
«Якби я не мав дітей. Я б щовечора свого життя поводила в театрі чи на балеті».
«Я ніколи не суджу інших. Я завжди говорю, що якщо вам подобається те, що ви робите, то і прапор вам у руки».