Біографія Салтикова-Щедріна
Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін (1826–1889 рр.) – російський письменник-реаліст, критик, автор гострих сатиричних творів, відомий під псевдонімом Микола Щедрін (справжнє прізвище літератора – Салтиков). У своїх творах письменник порушував теми моралі та моральності у суспільстві того часу.
Дитинство та освіта
Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін народився 15 (27) січня 1826 року в селі Спас-Кут Тверської губернії у старовинній дворянській родині. Початкову освіту майбутній письменник здобув у домашніх умовах – з ним займалися кріпак, сестра, священик, гувернантка. З 1836 Салтиков-Щедрін навчався в Московському дворянському інституті, з 1838 – в Царськосельському ліцеї.
Військова служба. Посилання у Вятку
В 1845 Михайло Євграфович закінчує ліцей і вступає на службу у військову канцелярію. Саме тоді письменник захоплюється французькими соціалістами і Жорж Санд, створює низку нотаток, повістей («Протиріччя», «Заплутане справа»).
У короткій біографії Салтикова-Щедріна не можна не згадати про те, що в 1848 в його житті настає тривалий період заслання: за вільнодумство його було відправлено до В’ятки. Там письменник прожив вісім років, спочатку служив канцелярським чиновником, а згодом був призначений радником у губернському правлінні. Михайло Євграфович часто їздив у відрядження, під час яких збирав інформацію про провінційне життя для своїх творів.
Державну діяльність. Зріла творчість
Повернувшись у 1855 році із заслання, Салтиков-Щедрін вступив на службу до міністерства внутрішніх справ. У 1856–1857 роках було опубліковано його «Губернські нариси». 1858 року Михайла Євграфовича призначили віце-губернатором Рязані, а потім Твері. Паралельно письменник друкувався в журналах “Російський вісник”, “Сучасник”, “Бібліотека для читання”.
У 1862 році Салтиков-Щедрін, біографія якого раніше була пов’язана більше з кар’єрою, ніж із творчістю, залишає державну службу. Зупинившись у Петербурзі, письменник влаштовується працювати редактором журналу «Сучасник».
Незабаром виходять його збірки «Невинні оповідання», «Сатири у прозі».
У 1864 році Салтиков-Щедрін повернувся на службу, обійнявши посаду керівника казенної палати в Пензі, а потім у Тулі та Рязані.
Останні роки життя письменника
З 1868 Михайло Євграфович йде у відставку, активно займається літературною діяльністю. Цього ж року письменник стає одним із редакторів «Вітчизняних записок», а після смерті Миколи Некрасова обіймає посаду відповідального редактора журналу. У 1869–1870 роках Салтиков-Щедрін створює одне з найвідоміших своїх творів – «Історія одного міста» (короткий зміст), у якому порушує тему відносин народу та влади. Незабаром видаються збірки «Ознаки часу», «Листи з провінції», роман «Пан Головлеви».
У 1884 році “Вітчизняні записки” були закриті, і письменник починає друкуватися в журналі “Вісник Європи”. Останніми роками творчість Салтикова-Щедріна досягає кульмінації у гротеску. Письменник видає збірки «Казки» (1882–1886 рр.), «Дрібниці життя» (1886–1887 рр.), «Пошехонська старовина» (1887–1889 рр.).
Помер Михайло Євграфович 10 травня (28 квітня) 1889 року в Санкт-Петербурзі, похований на Волковському цвинтарі.