Біографія Проспер Меріме
Проспер Меріме (1803-1870) – французький письменник, перекладач, історик. Будучи одним із найяскравіших новелістів XIX століття, зробив великий внесок у розвиток світової культури. Проспер Меріме, біографія якого характеризує його як різнобічну особистість, також був відомим археологом і етнографом. Історія його життя і творчості буде особливо корисна при вивченні літератури в класі.
Дитинство і юність
Майбутній письменник народився 28 вересня 1803 року в Парижі в багатому інтелігентному сімействі. Батьки Проспера займалися живописом, й у їхньому будинку часто збиралися представники столичної богеми: відомі музиканти, філософи, художники, літератори.
З ранніх років Проспер був занурений у атмосферу мистецтва, яка сформувала його інтереси. Він дуже чуйно реагував на прекрасне, із задоволенням читав твори вільнодумців XVIII століття, вивчав латину та англійську мову.
У віці 8 років чудово розвинений Проспер екстерном вступив до 7-го класу Імператорського ліцею. Після його закінчення він за порадою батька вступив до Сорбоні, де почав вивчати право.
Інспектор історичних пам’яток
Меріме-старший мріяв про кар’єру адвоката для сина, проте Проспер без ентузіазму поставився до цієї перспективи. Після закінчення освіти він одержав посаду секретаря графа д’Аргу, одного з міністрів липневої монархії. Згодом став головним інспектором історичних пам’яток Франції. Ця робота припала до душі майбутньому письменнику, який завжди високо цінував мистецтво.
На новому посту Меріме робив усе можливе, щоб зберегти культурну спадщину Франції. Завдяки його наполегливості було відреставровано шедеври французької середньовічної архітектури: багато старовинних будівель було «очищено» від сучасних архітектурних нашарувань і показано у своєму первозданному вигляді.
При вивченні короткої біографії Проспера Меріме варто відзначити, що він був дружний з багатьма відомими людьми, серед яких були як члени королівських прізвищ та державні діячі (імператриця Євгенія, Наполеон III), так і найяскравіші представники науки та мистецтва (Ампер, Штапфер, Стендаль , Делеклюз).
У 1854 році Проспер Меріме знаходився у складі комісії зі збору та подальшої публікації листування Наполеона I, яка охоплювала різні області державних інтересів.
Літературна діяльність
Меріме написав свій перший твір у віці 20 років. Дебютною стала історична драма “Кромвель”, яка зустріла велике схвалення Стендаля. Проте самому авторові вона не сподобалася, і він так і не опублікував твір.
Свою першу збірку поетичних п’єс «Театр Клари Гасуль» Меріме наважився надрукувати під псевдонімом. Друга публікація збірки народних пісень «Гузла» також стала дуже вдалою містифікацією.
Після першого успішного досвіду Проспер Меріме став публікувати твори під своїм ім’ям. У 1828–1829 роках світло побачили драми «Сімейство Карвахаля» та «Жакерія», новела «Маттео Фальконе» та роман «Хроніка часів Карла XI».
Найбільшу популярність Меріме принесла новела Кармен, на основі якої була поставлена однойменна опера Жоржа Бізе. Зміст твору зводиться до опису пристрасного кохання циганки і солдата, яка закінчилася вельми трагічно.
Також авторства Меріме належать кілька творів з історії Греції, Риму та Італії, заснованих на вивченні джерел.
Особисте життя
Протягом усього життя Проспер Меріме зберігав статус холостяка. Лише після його смерті стало відомо про любовні зв’язки відомого письменника. До найтриваліших його романів слід віднести зв’язок із Шарлоттою Делесер та Жені Дакен.
В останні роки життя Меріме був дуже самотнім. Стан його здоров’я почало швидко погіршуватися, і за порадою медиків Меріме оселився в Каннах. Там і помер французький письменник 23 вересня 1870 року.