Біографія Олександра Суворова
Олександр Васильович Суворов (1730–1800 рр.) – великий полководець, князь Італійський, граф Римникський, генераліссімус, генерал-фельдмаршал. Володар усіх російських військових орденів на той час, і навіть багатьох іноземних нагород. Надовго зміг убезпечити країну від агресії сусідів, переміг у понад 60 битвах.
Ранні роки
Дата і місце народження Олександра Суворова достовірно невідомо, проте багато вчених вважають, що він народився 13(24) листопада 1730 року в Москві в сім’ї генерала. Отримав своє ім’я на честь князя Олександра Невського.
Дитинство його пройшло у селі, в маєтку батька.
Військова сім’я ще змалку залишила свій відбиток на долі Суворова. Незважаючи на те, що Олександр був слабкою і часто хворою дитиною, він хотів стати військовим. Суворов займався вивченням військової справи, зміцнював свою фізичну підготовку. В 1742 пішов служити в Семенівський полк, де провів 6,5 років. У цей час навчався в Сухопутному кадетському корпусі, вчив іноземні мови, займався самоосвітою. На подальшу долю Суворова великий вплив зробив генерал Абрам Ганнібал, який був другом сім’ї Суворових та прадідом Олександра Пушкіна.
Коротка біографія Суворова для дітей та учнів різних класів є невеликою, але змістовною та цікавою розповіддю про його подвиги та заслуги перед Батьківщиною.
Початок військової кар’єри
Під час Семирічної війни (1756–1763 рр.) перебував у військовому тилу (майор, прем’єр-майор), потім був переведений до діючої армії. Перші військові дії, у яких Суворов взяв участь, відбулися липні 1759 року (атакував німецьких драгун). Потім Суворов обіймав посаду чергового при головнокомандувачі, в 1762 отримав чин полковника, командував Астраханським і Суздальським полками.
Військові походи
У 1769 – 1772 рр. під час війни з Барською конфедерацією Суворов командував бригадами кількох полків. У січні 1770 року Суворову було надано звання генерал-майора. Він виграв кілька битв проти поляків, отримав свою першу нагороду – орден Св. Анни (1770).
А в 1772 році нагороджений найпочеснішим військовим орденом Св. Георгія третього ступеня. Польська кампанія закінчилася перемогою росіян багато в чому завдяки діям Суворова.
Під час російсько-турецької війни вирішив захопити гарнізон, за що був засуджений, а пізніше помилований Катериною II. Потім Суворов обороняв Гірсово, брав участь у бою у Козлуджі. Після цього в біографії Олександра Суворова настає період переслідування Омеляна Пугачова, повстання якого на той час уже придушене.
У вересні 1786 отримав звання генерал-аншефа. Під час другої російсько-турецької війни (1787–1792 рр.) полководець Суворов взяв участь у Кінбурнській битві, Ізмаїльській битві, а також битві під Римником. У період польського повстання 1794 війська Суворова штурмували Прагу. За Павла I полководець виступив в Італійському поході в 1799 році, потім у Швейцарському поході.
Смерть
У січні 1800 року Суворов за розпорядженням Павла I разом із військом повертається до Росії. Дорогою додому він захворів, а 6 (18) травня 1800 Олександр Суворов помер у Санкт-Петербурзі. Похований великий полководець у Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.