Біографія Олександра Маккуїна
Олександр Маккуїн був британським модельєром, він жив у Лондоні та обіймав посаду арт-директора в будинку Луї Віттон (англ. Louis Vuitton) Givenchy, перш ніж запустити свою власну лінію модного одягу.
Модельєр Лі Олександр Маккуїн народився 17 березня 1969 року у сім’ї, що належить до робітничого класу, жив у Луїші (район Лондона) у державному житлі для сімей з низьким доходом. Його батько, Рональд, був таксистом, а мати Джойс викладала суспільні науки. На свій маленький дохід вони містили Маккуїна та ще п’ятьох його братів та сестер. Більшість друзі називали його Лі. Свою гомосексуальність Маккуїн визнав у ранні роки, через що часто піддавався глузуванням однокласників.
У 16 років МакКуїн покинув школу. Він знайшов роботу в майстернях Севіл Роу, вулиці в районі Лондона, Мейфер, яка славилася пошиттям чоловічих костюмів на замовлення. Спочатку він працював в ательє Anderson and Shephard, потім перебрався в ательє Gieves and Hawkes неподалік. Коли МакКвін остаточно вирішив, що хоче пов’язати свою кар’єру зі створенням одягу, він залишив майстерні Севіл Роу. Він почав працювати в ательє Angels and Bermans з дизайну театральних костюмів. Там він створював одяг у драматичному стилі, і це вплинуло на стиль одягу Маккуїна в майбутньому. Він покинув Лондон і ненадовго перебрався до Мілана, де працював помічником у італійського модельєра Ромео Гільї. Після повернення до Лондона він вступив до Коледжу мистецтв Св.Мартіна та отримав ступінь магістра мистецтв у галузі дизайну модного одягу у 1992 році. Для своєї дипломної роботи він представив колекцію, натхненням для якої був Джек Потрошитель, і вона була повністю викуплена відомим стилістом Лондона ексцентричною Ізабеллою Блоу. Вона була прихильницею його робіт і залишалася другом Маккуїна багато років.
Незабаром після здобуття освіти Олександр Маккуїн відкриває свою власну справу зі створення одягу для жінок. До нього прийшов неймовірний успіх, коли він представив бамстери штани, що сидять низько на стегнах. Лише через чотири роки після закінчення коледжу, МакКвін зайняв посаду арт-директора Givenchy, яким володів Луї Віттон. Хоча це була престижна робота, Маккуїн приймав її неохоче, і його перебування там (з 1996 по 2001 рік) було дуже неспокійним періодом у житті дизайнера. Незважаючи на руйнування всіх мислимих та немислимих кордонів у світі моди (на одному з його шоу брала участь модель, у якої ампутовані обидві ноги, і вона ходила на різьблених протезах), Маккуїн відчував, що його весь час стримують. Пізніше він заявив, що робота “обмежувала його творчий потенціал”.
Втім, він також сказав: Я погано ставився до Givenchy. Для мене це були лише гроші. Але тут нічого не поробиш: я хотів працювати за умови, що вони дозволили б мені повністю змінити концепцію будинку, дати йому нову особистість, але вони ніколи цього не хотіли». Навіть зі своїм невдоволенням до роботи протягом його перебування в Givenchy, Маккуїна було визнано «Кращим британським модельєром року» у 1996, 1997 та 2001 році.
У 2000 році Gucci купив 51 відсоток акцій приватної компанії Олександра Маккуїна та інвестував у нього капітал для розширення його бізнесу. Незабаром після цього МакКвін залишив Givenchy. В 2003 Маккуїн був визнаний «Дизайнером Року» на думку Ради Дизайнерів Америки і королева Англії нагородила його Орденом Командора Британської Імперії, а також він виграв нагороду «Кращий британський дизайнер року». Тим часом, МакКуїн відкриває магазини в Нью-Йорку, Мілані, Лондоні, Лас-Вегасі та Лос-Анджелесі. Завдяки інвестиціям Gucci, МакКуін ставав як ніколи популярним. Маккуїн вже був відомий своїми вибуховими та яскравими шоу, а після відходу з Givenchy його постановки стають ще цікавішими. Наприклад, на його показі Осінь/Зима 2006 року в повітрі ширяла голограма Кейт Мосс.
Також Олександр Маккуїн відомий тим, що ніколи не соромився своєї зовнішності та свого походження. Один з його знайомих розповідав, що під час їхньої першої зустрічі Маккуїн був «одягнений у картату фланельову сорочку та дешеві обшарпані джинси з довгим ланцюжком для ключів… і був досить низьким і товстим». Інші його знайомі казали, що його зуби “виглядають як Стоунхендж”. Грунтуючись на думці близьких йому людей, можна зробити висновок, що МакКуїн був гордий, руйнуючи стереотипи про те, як мають виглядати успішні дизайнери.
У 2007 році із самогубством Ізабелли Блоу Маккуїна починає переслідувати примару смерті. Дизайнер присвятив Блоу показ Весна/Літо 2008 року і сказав, що її смерть була найціннішим, що я дізнався про моду. Через два роки, 2 лютого 2010 року, померла мати Маккуїна. Через день після її похорону, 11 лютого 2010 року, Маккуїна було знайдено мертвим у його апартаментах у Мейфері, Лондон. Причиною смерті був суїцид. Історія Олександра Маккуїна неймовірна: він виріс від людини, яка покинула школу, до рівня всесвітньо відомого дизайнера. Його сміливий стиль та разючі шоу надихнули весь світ моди, а його спадщина продовжує жити. Діючий бренд Олександра Маккуїна успадкувала Сара Бертон, дизайнер, з яким він працював довгий час. А у 2011 році у Метрополітен-музеї у Нью-Йорку відбулася виставка творів Олександра Маккуїна на честь його внеску на всю модну індустрію.