Біографія Олександра Македонського
Олександр Македонський (356–324 рр. до зв. е.) – македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, найвідоміший у країнах як Олександр Великий. Відомий як полководець, який не програв жодної битви, а також завоював більшу частину Азії.
Ранні роки
Народився Олександр Македонський восени 356 року до зв. е. у столиці Стародавньої Македонії – місті Пелла. У біографії Македонського важливо виділити, що з дитинства майбутній полководець навчався політики, дипломатії, військової майстерності. Він навчався у кращих розумів на той час – Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою, не вдавався до фізичних радощів. Вже у 16-річному віці приміряв він роль царя, і потім – полководця.
Прихід до влади
Після вбивства царя Македонії у 336 році до н. е. Олександра було проголошено правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з батьками, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання у Греції Олександр Македонський почав усвідомлювати війну з Персією.
Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, були військові дії в союзі з греками, фракійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відчинили свої ворота великому полководцю. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, та був Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію.
Цар Азії
У 331 до н. е. відбулася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, під час якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь.
У 329 до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразово змовам. У 329-327 роках до н. е. воював у Середній Азії – Согдіані, Бактрії. Олександр у ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився з бактрійською князівною Роксаною і рушив у похід до Індії.
Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н. Період війн закінчився, цар зайнявся керуванням підкорених земель. Він провів кілька реформ, переважно військових.
Смерть
З лютого 323 року до зв. е. Олександр зупинився у Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі – на Карфаген. Він збирав війська, готував флот та будував канали.
Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки.
Істориками досі не встановлено точної причини смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярію або рак, треті – про отруєння отруйним медичним препаратом.
Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців (діадохів).