Біографія Михайла Саакашвілі
Михайло Миколайович Саакашвілі (1967) – політичний діяч, президент Грузії.
Народився Михайло 21 грудня 1967 року у місті Тбілісі. Після закінчення у 1984 році школи із золотою медаллю, у біографії Михайла Миколозовича Саакашвілі почалося навчання у різних закладах. Спершу він закінчив інститут міжнародних відносин Києва (де навчався на факультеті міжнародного права). Потім – магістратуру Колумбійського університету. Захистивши дисертацію в університеті Вашингтона у 1995 році, Михайло почав навчатися в інституті прав людини у Страсбурзі. Більш досконало пізнати всі тонкощі права у біографії Михайла Саакашвілі допомогло навчання ще у двох вищих закладах: в Академії європейського права (Флоренція), в Академії міжнародного права (Гаага).
Попрацювавши юристом за межами батьківщини, Михайло повернувся до Грузії у 1995 році. Політична кар’єра в біографії Михайла Ніколозовича Саакашвілі розпочалася з обрання депутатом парламенту від партії З. Жваніна «Союз громадян Грузії». Трохи згодом Михайло став головою комітету парламенту з конституційних, юридичних питань. 1998 року він очолив партію, від якої був обраний.
З 2000 року у біографії Саакашвілі почався стрімкий розвиток кар’єри. Спочатку він став представляти Грузію у Раді Європи. Потім того ж року його призначили міністром юстиції. 2001 року Михайла Николозовича було обрано відповідно до мажоритарної системи в депутати парламенту Грузії. Він заснував «Національний рух», який згодом став організатором «Кольорової революції».
Зміна влади, організована Саакашвілі та Жванія, зіграла у біографії Саакашвілі М.М. першорядну роль. Переважна більшість населення під час виборів 2004 року підтримала політичного діяча. 2007 року Михайло Ніколозович оголосив дострокові вибори в результаті опозиційних акцій. На них, у січні 2008 року, Саакашвілі повторно було обрано президентом.
Політику Михайла Ніколозовича оцінюють по-різному. Завдяки численним звинуваченням Росії Грузією відносини між цими країнами значно погіршилися. Біографія президента Саакашвілі взагалі насичена звинуваченнями різного роду: погіршення свободи слова, стосунки з іншими країнами, порушення прав людини.