Біографія Михайла Кутузова
Михайло Іларіонович Кутузов (Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов-Смоленський) (1745–1813 рр.) – великий полководець, генерал-фельдмаршал, головнокомандувач російської армії під час Вітчизняної війни 1812 року. Здобув багато перемог, найбільш відомий завдяки битві під Бородіном.
Дитинство та освіта
Михайло Іларіонович Кутузов народився 5 (16) вересня 1747 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї сенатора Іларіона Голенищева-Кутузова. Початкову освіту майбутній полководець здобув удома. У 1759 році Кутузов вступив до Артилерійської та інженерної дворянської школи. В 1761 закінчив навчання і, за рекомендацією графа Шувалова, залишився в школі викладати для дітей математику. Незабаром Михайло Іларіонович отримав чин флігеля-ад’ютанта, а пізніше – капітана, командира роти піхотного полку, яким командував А. В. Суворов.
Участь у російсько-турецьких війнах
В 1770 Михайла Іларіоновича перевели в армію П. А. Румянцева, у складі якої він брав участь у війні з Туреччиною. В 1771 за успіхи в бою при Попештах Кутузов отримав звання підполковника.
У 1772 році Михайла Іларіоновича перевели до 2-ї армії князя Долгорукого в Крим. Під час однієї з битв Кутузов був поранений, направлений на лікування в Австрію. Повернувшись у 1776 році до Росії, він знову вступив на військову службу. Невдовзі отримав чин полковника, звання генерал-майора. Коротка біографія Кутузова Михайла Іларіоновича була б незакінченою без згадки про те, що в 1788-1790 роках він брав участь в облозі Очакова, боях під Каушанами, штурмі Бендер та Ізмаїла, за що отримав звання генерал-поручика.
Зрілі роки полководця
У 1792 році Михайло Іларіонович брав участь у російсько-польській війні. В 1795 був призначений військовим губернатором, а також директором Імператорського сухопутного шляхетського кадетського корпусу, де викладав військові дисципліни.
Після смерті Катерини II Кутузов залишається за нового імператора Павла I. У 1798–1802 роках Михайло Іларіонович служив генералом від інфантерії, Литовським генерал-губернатором, військовим губернатором у Санкт-Петербурзі та Виборзі, інспектором Фінляндської інспекції.
Початок війни із Наполеоном. Турецька війна
У 1805 почалася війна з Наполеоном. Російський уряд призначив головнокомандувачем армії Кутузова, біографія якого свідчила про його високу військову майстерність. Марш-маневр до Ольмца, скоєний Михайлом Іларіоновичем у жовтні 1805 року увійшов до історії військового мистецтва як зразковий. У листопаді 1805 року військо Кутузова було розгромлено під час Аустерліцької битви.
1806 року Михайла Іларіоновича призначили військовим губернатором Києва, 1809 року – Литовським генерал-губернатором. Відзначившись під час Турецької війни 1811 року, Кутузов був зведений у графську гідність.
Вітчизняна війна. Смерть полководця
Під час Великої Вітчизняної війни 1812 року Олександр I призначив Кутузова головнокомандувачем всіх російських армій, і навіть удостоїв титулу найсвітлішого князя. Під час найголовніших у своєму житті Бородінської та Тарутинської битв, полководець показав чудову стратегію. Армію Наполеона було знищено.
У 1813 році, прямуючи з військом через Пруссію, Михайло Іларіонович застудився і зліг у містечку Бунцлау. Йому ставало дедалі гірше і 16 (28) квітня 1813 полководець Кутузов помер. Поховали великого воєначальника у Казанському соборі у Санкт-Петербурзі.
Цікаві факти
У 1774 році, під час битви в Алушті, Кутузов був поранений кулею, яка пошкодила полководцеві праве око, проте всупереч загальновідомій думці, зір у нього зберігся.
Михайло Іларіонович був удостоєний шістнадцяти почесних нагород, став першим Георгіївським кавалером за всю історію ордена.
Кутузов був стриманим, розважливим полководцем, за яким закріпилася слава хитруна. Сам Наполеон називав його «старим лисицем Півночі».
Михайло Кутузов – один із головних персонажів твору Л. Н. Толстого «Війна і мир», що вивчається у 10 класі.