Біографія Маяковського
Володимир Володимирович Маяковський (1893-1930 рр.) – Відомий радянський поет ХХ століття, публіцист, драматург, художник. Крім того – талановитий актор кіно, режисер та сценарист. Писав у напрямі футуризм. Відомий незвичайною формою віршів – “сходинками”.
Ранні роки
Народився 7 (19) липня 1893 року в селі Багдаді, в Грузії, у сім’ї лісничого. У Маяковського було 2 сестри, а 2 його брати померли, ще будучи дітьми.
Юний Володимир вільно володів грузинською мовою. Першу освіту в біографії Маяковського було здобуто в гімназії міста Кутаїсі, куди він вступив у 1902 році.
У 1906 році переїхав до Москви разом із матір’ю, почав навчатися у гімназії №5. Революція Маяковського не залишила осторонь. Через неможливість оплатити навчання його виключили з гімназії. Потім Володимир Володимирович вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії.
Початок творчого шляху
Під час одного з арештів у в’язниці було написано перший вірш Маяковського (1909). У 1911 році Маяковський вступив до Московського училища живопису. Потім він захопився творчістю футуристів. Перший вірш Маяковського «Ніч» було опубліковано у 1912 році. Наступного року письменник створив трагедію «Володимир Маяковський», яку поставив сам та зіграв у ній головну роль.
У 1915 році було закінчено знамениту поему Маяковського «Хмара у штанах». Подальша поезія Маяковського, крім антивоєнних тематик, містить також сатиричні.
У творчості Маяковського належне місце посідають сценарії до фільмів. Він знімається у трьох своїх фільмах у 1918 році.
Подорожі та громадська діяльність
1918-1919 роки у біографії Володимира Маяковського ознаменовані широким поширенням теми революції. Він брав участь у випуску плакатів «Вікна сатири РОСТУ», у яких створював підписи, малюнки. В 1923 створив творче об’єднання ЛЕФ (Лівий фронт мистецтв) і журнал «ЛЕФ», в якому був редактором. У цьому журналі друкувалися Пастернак, Осип Брік, Б. Арватов, Н. Чужак, С. Третьяков та ін.
У 1922-1924 роках Маяковський відвідує Німеччину, Францію, Латвію. У 1925 році здійснив подорож до США, Мексики, Гавани. В Америці у поета трапився короткий роман з однією російською емігранткою, внаслідок якої світ з’явилася дочка Маяковського, Патриція.
Повернувшись з-за кордону, поет подорожує СРСР, пише вірші, виступає з доповідями. Вірші Маяковського друкувалися у багатьох газетах, журналах, виданнях. У 1928 році вийшла відома п’єса Маяковського “Клоп”, у 1929 році – “Лазня”.
Смерть та спадщина
На початку 1930 року поет багато хворів. Далі на Маяковського чекала низка невдач: його виставка «20 років роботи» не принесла успіху, а прем’єра п’єси «Клоп» та спектакль «Лазня» провалилися. Душевне становище Володимира Володимировича погіршувалося. А 14 квітня 1930 року Маяковський застрелився.
На честь великого поета та драматурга названо багато об’єктів (наприклад, бібліотеки Маяковського, вулиці, площі, парки, станції метро, кінотеатри), встановлені численні пам’ятники. Театри ім. Вл. Маяковського перебувають у Москві, Норильську, Душанбе.
Цікаві факти
Найбільшим коханням у житті поета та його музою була Ліля Юріївна Брік. З нею та її чоловіком, Осипом, Маяковський дружив, а потім переїхав жити до їхньої квартири. У Лілі та Володимира почався бурхливий роман, і її чоловік фактично поступився її другові.
Маяковський користувався популярністю у жінок. Проте поет офіційно не зареєстрував жодних своїх стосунків. Відомо, що, крім дочки Патриції, Маяковский має ще й сина від зв’язку з художницею Лілею Лавінською – Гліб-Никита, радянський скульптор.
Після смерті батька від зараження крові (він уколовся, зшиваючи папери), Маяковського все життя переслідувала фобія померти від інфекції.
Придумана Маяковським і віршована «лісеня», що стала його візитною карткою, викликала обурення серед його колег. Адже редакції платили на той час не за кількість символів у творі, а за кількість рядків.
Після читання Маяковським у Великому театрі поеми про Леніну зал аплодував 20 хвилин, на цій постановці був присутній Сталін.
Маяковський стояв біля джерел радянської реклами, за рекламну діяльність поет піддавався критиці з боку деяких сучасників.