Біографія Маресьєва
Олексій Петрович Маресьєв (1916-2001) радянський військовий льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу, що увійшов в історію як людина дивовижної сили духу. Коротка біографія та подвиг Маресьєва Олексія Петровича є яскравими прикладами стійкості, мужності та безмежної віри у себе та свої сили.
Дитячі та юнацькі роки
Олексій Петрович народився 7 (20) травня 1916 року у невеликому містечку Камишин Саратовської губернії. Після смерті батька 1919 року сім’ї довелося зовсім туго – мати працювала прибиральницею і самостійно піднімала трьох синів.
Після закінчення школи Олексій закінчив фабрично-заводське училище і влаштувався токарем на Камишинський лісозавод. Юнак пристрасно мріяв про кар’єру льотчика, але за станом здоров’я не міг пройти сувору медкомісію до льотного училища.
На шляху до мрії
В 1934 Олексій Маресьєв був відправлений на будівництво авіаційного заводу в Комсомольську-на-Амурі. Тут юнак примудрявся поєднувати важку роботу із заняттями в аероклубі. У 1937 році був призваний на термінову службу, а через два роки здійснилася заповітна мрія Олексія – його направили на навчання до 30 Читинської школи військових пілотів, а потім перевели в Батайське авіаційне училище ім. А. К. Сєрова. Закінчивши училище у званні молодшого лейтенанта, Маресьєв залишився у ньому працювати інструктором. Тут же він зустрів Велику Вітчизняну війну.
Випробування на міцність
Перший бойовий виліт Маресьєва відбувся в серпні 1941 року, і вже через півроку на рахунку відважного льотчика було чотири збиті ворожі літаки. Незабаром сталася подія, яка назавжди змінила життя Олексія Петровича.
4 квітня 1942 року під час чергового бойового вильоту літак Маресьєва було підбито німецьким льотчиком. Тяжко поранений радянський офіцер був змушений здійснити посадку на ворожій території. Протягом трьох тижнів він повзком пробирався до своїх, харчуючись лише ягодами, шишками та корою дерев.
Знесиленого льотчика виявили сільські жителі, але доставити його до шпиталю змогли лише через десять днів. На той час він був практично приречений на смерть – молодий лейтенант мав зараження крові і жахливу гангрену обох ніг. Спас Олексія Петровича професор Теребінський. Він ампутував постраждалому льотчику ноги, але найголовніше подарував йому життя.
І знову у бій!
Маресьєву видали протези – грубі та важкі, які завдавали сильного болю при ходьбі. Він почав активно тренуватися, і незабаром добився відправлення на фронт.
У липні 1943 року Олексій Петрович здійснив подвиг, збивши відразу два німецькі винищувачі. Маресьєва присудили звання Героя Радянського Союзу, і слава про нього поширилася по всій країні.
До кінця війни на рахунку льотчика-героя було 86 бойових вильотів та 11 збитих німецьких літаків. При цьому семеро з них були знищені, коли Маресьєв здійснював вильоти на протезах.
Особисте життя
Напередодні закінчення війни у Головному штабі ВПС Олексій Петрович побачив гарну дівчину, і вже через місяць зробив їй пропозицію. Сімейне життя Маресьєва склалося щасливо. Він став батьком двох синів, Віктора та Олексія, які не пішли стопами батька. До глибокої старості льотчик підтримував себе у чудовій фізичній формі: катався на ковзанах, велосипеді, ходив на лижах, плавав у басейні, і навіть перепливав Волгу на якийсь час.
У повоєнний час біографія Маресьєва була прикладом для виховання молодого покоління. Його запрошували на різні урочистості, на честь льотчика-героя встановлено безліч монументів та названо вулиці у багатьох містах, а також знято фільм “Повість про справжню людину”.
Повідомлення про смерть Олексія Петровича було отримано за годину до початку концерту в Театрі Російської Армії на честь його 85-річчя. Помер льотчик-герой від інфаркту 18 травня 2001 року.