Біографія Людовік 15
Людовік XV (1710-1774) – король Франції з династії Бурбонів, який правив країною рекордно довгий термін – 59 років. Роки його правління увійшли в історію як епоха рококо, для якої був характерний розквіт французької культури. У короткій біографії Людовіка 15 багато цікавих фактів, які допоможуть краще зрозуміти суперечливий характер короля Франції.
Дитинство і юність
Майбутній король Франції народився 15 лютого 1710 року у Версалі. У ту далеку епоху в Європі вирував кір, сухот та інші небезпечні хвороби, від яких помирали не тільки простолюдин, а й представники королівської крові.
Спочатку Людовик 15, який з народження носив титул герцога Анжуйського, був лише четвертим у черзі на трон. Однак у 1711 році помер дід хлопчика, а через рік – від кору померли його батьки і старший брат. При цьому прадід дворічного дофіна продовжував жити і правити країною.
Спадкоємець престолу вижив лише завдяки наполегливості його виховательки герцогині де Вантадур – розумна жінка не дозволила лікарям застосувати до дитини популярний на той час метод кровопускання. Згодом герцогиня Вантадур ретельно стежила за здоров’ям маленького Луї: привчила носити його корсет, прищепила любов до верхової їзди та полювання. І якщо фізично спадкоємець був добре розвинений, то його психологічний стан викликав тривогу: хлопчик з ранніх років був схильний до меланхолії, був дуже нестримний.
Прихід до влади
Після смерті прадіда, Людовіка 14, 1 вересня 1715 Людовік 15 зайняв французький престол. В силу юного віку він опинився під опікою регента Пилипа Орлеанського, племінника покійного короля.
Тим часом юний король виховувався за керівництвом двох наставників: єпископа Флері, який всіляко прищеплював Людовику побожність, і воєначальника Вільруа, який потурав примхам короля, розвиваючи в ньому лінощі і ледарство.
У 1723 році Людовік відсвяткував повноліття, проте влада в країні, як і раніше, залишалася в руках Пилипа Орлеанського. Через три роки Людовік 15 оголосив про свій намір взяти кермо влади в свої руки, але надалі Франції опинилася в повній владі кардинала Флері, якою він керував аж до своєї смерті в 1743 році. Він всіляко уникав військових конфліктів, будь-яких новоутворень і реформ у країні. При цьому звільнив духовенство від податків і повинностей і переслідував інакодумців. Поки Флері керував Францією, Людовік поринув у мистецтво: він підтримував художників, архітекторів, поетів, витратив значну частину скарбниці на придбання полотен відомих майстрів, дорогих меблів та предметів декору.
Самостійне правління
Після смерті Флері король Франції Людовик 15 спробував було особисто зайнятися управлінням країною, але ця спроба виявилася дуже невдалою. Продемонструвавши повну некомпетентність, він поставив під удар Францію, яка опинилася на межі економічної кризи.
Повний провал очікував короля у зовнішній політиці. З початком Семирічної війни Франція опинилася за Австрії, і результатом цього невдалого союзу стала втрата Канади, Індії та інших колоній. Відтепер Франція перестала вважатися сильною європейською державою.
Поступово правління Людовіка 15 у Франції стало викликати роздратування у поданих. Особливу ненависть викликала лідерка короля – мадам де Помпадур, яка після смерті кардинала Флері втручалася у справи. Під її впливом король був близько двадцяти років.
Останні роки життя
Ще у п’ятнадцятирічному віці Людовік одружився з Марією Лещинською, донькою польського короля Станіслава. Вона народила дружину 13 дітей, з яких вижив лише один син та шестеро дочок.
Особисте життя завжди було на першому місці у короля. В останні роки життя він повністю поринув у розпусту, змінюючи коханок, як рукавички. Від однієї з них він заразився віспою та помер 10 травня 1774 року. У день його смерті народ тріумфував, покладаючи великі надії на нового правителя.