Біографія Кирила та Мефодія
Брати Кирило (827-869) та Мефодій (815-885) – християнські проповідники, які увійшли в історію як творці старослов’янської азбуки. Їх внесок у поширення православної віри та розвиток грамотності на Русі неоціненний. Брати канонізовані та шануються як святі на Сході та на Заході. Біографія Кирила та Мефодія сповнена цікавих фактів, і вона буде особливо корисною для дітей, учнів 5 класу.
Дитинство і юність
Брати з’явилися на світ у візантійському місті Фессалоніки, більш відомому як Салоніки. Їхнім батьком був воєначальник, чоловік із знатного роду, і сім’я жила дуже добре. Мати займалася вихованням сімох синів: Мефодій був найстаршим із них, а Кирило – наймолодшим.
На той час Візантія була багатонаціональним містом, і точно встановити етнічну приналежність братів досі не вдалося. Імовірно, вони були греками. Фессалоніки був двомовним містом, жителі якого чудово володіли грецькою мовою та слов’янським солунським діалектом, яким говорили сусідні племена (сагудати, дороговити, смоляни).
До постригу братів звали інакше: Михайло (Мефодій) та Костянтин (Кирилл). Оскільки хлопчики належали багатому знатному роду, вони здобули чудову освіту. Коли вони підросли, їх шляхи розійшлися: Михайло зв’язав себе з військовою службою і згодом став губернатором однієї з візантійських провінцій, а Костянтин, який тяжів до наук, після закінчення Магнаврського університету став викладати ази філософії у придворному училищі при Царгороді.
Християнське служіння
Перед Костянтином відкривалася блискуча перспектива зробити світську кар’єру, проте юнак вважав за краще вибрати духовно-наукову дорогу, і підстригся в ченці, змінивши ім’я на Кирило. У той період для Візантії важливим стратегічним завданням було зміцнення та пропаганда православ’я. З цієї причини дипломатів, які роз’їжджали по різних країнах, незмінно супроводжували і місіонери, покликані поширювати світову християнську віру. Одним із таких місіонерів і став 24-річний Костянтин, якому було доручено показати мусульманам шлях до Христа.
Наприкінці 50-х років брати, втомившись від мирської метушні, пішли до монастиря, де Михайло у віці 37-ми років прийняв постриг, ставши ченцем Мефодієм. Проте Кирилу не дозволили довго відпочивати: імператор призначив його одним із членів важливої хозарської місії. Суть її полягала в тому, щоб християни змогли довести істинність своєї віри юдеям та мусульманам. Таку умову поставив хазарський каган, який у разі перемоги візантійських священнослужителів був готовий перейти на бік православ’я. Кирило блискуче впорався з поставленим завданням, і Хозарська держава хоч і не стала повністю християнською, але каган дозволив своїм хреститися.
У короткій біографії братів Кирила та Мефодія була ще одна важлива місія – Моравська. Якось правитель моравських земель Ростислав попросив допомоги у Константинополя. Він потребував грамотних вчителів-богословів, які могли б доступною мовою донести до народу істинну віру. Під час цієї поїздки братися працювали, не покладаючи рук: перекладали грецькі книги, вчили слов’ян вести богослужіння, викладали ази листа та читання. Трирічна кропітка робота братів підготувала ґрунт для подальшого хрещення Болгарії.
Слов’янська абетка
Проте Кирило і Мефодій увійшли в історію, насамперед, як творці слов’янської абетки. Це сталося в 863: Кирило за допомогою брата створив алфавіт, що складається з 38 знаків, який згодом назвали глаголіцею. Основою для глаголиці послужив грецький тайнопис. Букви були дуже схожі між собою, і нерідко глаголицю плутали зі східними літерами. Також Кирилом було використано єврейські літери, покликані позначати специфічні слов’янські звуки. Надалі глаголиця була вдосконалена учнем Кирила, Климентом Охрідським, яка знайшла найширше поширення. Ця абетка отримала назву “кирилиця”.
Створення слов’янської азбуки дуже вплинув на розвиток християнства. Брати переклали слов’янською мовою такі важливі церковні книги як Псалтир, Євангеліє, Апостол. Це дозволило слов’янським народам перейти на богослужіння рідною, зрозумілою мовою, і християнство почало поширюватися набагато швидше.
Смерть
Першим пішов із життя Кирило. Не впоравшись із тяжкою хворобою, він помер у 869 році. Мефодій пережив свого брата на 16 років. Після смерті братів-просвітителів богослужіння слов’янською мовою опинилися під забороною, на їхніх послідовників та учнів відкрили справжнє полювання. Проте слов’янська культура змогла пережити важкі часи, і невдовзі центром книжки стала Русь.
Рівноапостольних братів шанують на Заході та на Сході. Церквою брати були відзначені високою нагородою — їх прирівняли до Святих. І в наші дні пам’ять святих Кирила і Мефодія є ланкою для всіх слов’янських народів.