Біографія Катерини 1
Катерина I – перша російська імператриця, друга дружина Петра Великого, мати імператриці Єлизавети Петрівни. Біографія Катерини 1 схожа на казку, в якій бідна дівчина із селянської сім’ї зайняла царський трон. Повідомлення про Катерину дозволить краще зрозуміти її особистість, дізнатися, як звали її насправді, як пройшла її юність і роки правління Росією.
Дитинство і юність
Майбутню імператрицю звали Марта Самуїлівна Скавронська. Народилася вона 5 (15) квітня 1684 року в сім’ї селян із Литви чи Естонії.
Батьки Марти померли від чуми, і дівчинку віддали на служіння лютеранському пастору Ернсту Глюку. Тут вона навчилася грамоти та рукоділля.
17-річну Марту взяв за дружину шведський драгун Йоганн Крузе, проте цей шлюб тривав лише два дні: солдат відправився на війну, де зник безвісти.
Зв’язок із Петром I
У 1702 шведська фортеця Марієнбург була взята російським військом під командуванням фельдмаршала Бориса Шереметєва. Серед полонених жителів йому сподобалася Марта, яку він узяв до себе як наложницю. Згодом він передав її своєму патрону, Олександру Меншикову.
Через рік у петербурзькому будинку Меншикова симпатичну чорноброву служницю помітив Петро I. Вона стала коханкою російського царя і незабаром народила від нього дітей — Петра і Павла, проте обидва хлопчики померли в дитинстві.
В 1705 Цар перевіз свою кохану в літню резиденцію Преображенське, де Марта хрестилася, змінивши своє ім’я на Катерину Олексіївну Михайлову. Тут же вона вивчилася грамоті та світським манерам.
Катерина народила двох дочок – Анну та Єлизавету. Петро вважав ці відносини найважливішими в житті і велів усім почитати його кохану як законну дружину. Після повернення з військового походу він обіцяв повінчати на Катерині.
Нова цариця
У лютому 1712 року Петро Перший дотримався своєї обіцянки і повів Катерину під вінець. Церемонія відбулася у петербурзькому Ісаакіївському соборі. Так розпочався новий розділ у короткій біографії Катерини Першої.
Цариця народила Петру 11 дітей, проте живими залишилися лише дві старші дочки — Ганна та Єлизавета. Особисте життя Катерини виявилося щасливим: Петро щиро любив її і вважав єдиною близькою людиною. Тільки вона могла гасити спалахи гніву свого неврівноваженого чоловіка, боротися з частими головними болями, які мучили Петра в останні роки життя.
Самостійне правління
7 травня 1724 року в Москві в Успенському соборі відбулася коронація Катерини Олексіївни. Раніше Петро скасував свій колишній указ, згідно з яким зійти на трон міг лише спадкоємець чоловічої статі. Все вказувало на те, що престол займе Катерина, проте імператор так і не встиг залишити заповіти з ім’ям спадкоємця.
У державі розпочалася смута. Катерина Олексіївна не збиралася віддавати престол онуку покійного царя і повелася дуже рішуче. Відкликалися все про Катерину як про жінку з твердим характером, здатною з гідністю переносити тяготи життя. Вона мала велику пошану в армії. Саме на гвардійців Катерина Олексіївна зробила ставку — і не помилилася. Офіцери Преображенського полку наполягли у тому, щоб престол зайняла дружина Петра Першого, і Сенат корився.
Якщо коротко, у період царювання Катерини I влада опинилася в руках князя Олександра Меншикова та Верховної таємної ради, що складається з шести головних вельмож Росії. У країні процвітали казнокрадство, свавілля та всілякі зловживання. Про жодні реформи не могло бути й мови. Проте народ щиро любив імператрицю за її добре серце та готовність допомогти простим людям.
Катерина Перша правила недовго: безперервна низка балів і кутеж істотно підірвали здоров’я імператриці. Померла вона 6 (17) травня 1727 р. у Санкт-Петербурзі. Причиною смерті став абсцес легені.