Карл IX (Шарль-Максимільєн) (1550-1574) – передостанній французький правитель з роду Валуа. На весь час його панування припали протистояння католиків і протестантів, відбувалися численні релігійні війни, масово винищувалися протестанти (Варфоломіївська ніч). У столиці та інших містах Франції загинуло близько 30 тисяч людей. Карл 9, біографія якого обривається в 24 роки, до вступу на престол був іменований герцогом Орлеанським.
Юні роки
Шарль Валуа народився 27 червня (11 липня) 1550 року у королівському палаці Сен-Жермен-ан-Ле.
Юний Карл успадкував королівський трон у віці 10 років, в 1560, після смерті старшого брата Франциска II. Коронація проходила у Реймсі 15 травня 1561 року. Спочатку влада була в руках його матері, Катерини Медичі. Королева була розумна, хитра та підступна. Вона вела гнучку політику щодо релігійних сповідань. У віці 20 років, в 1570, Карл взяв за дружину Єлизавету Австрійську.
Амбуазька угода
Королева всіляко намагалася помирити протестантів та католиків, проте не досягла цього успіху. Гугеноти не йшли на поступки. У 1651 року у Каорі сталося зіткнення протиборчих сторін, під час якого загинуло 30 протестантів. Принц Людовік Конде став ватажком гугенотів та розв’язав війну. Його військо розбив Франсуа де Ґіз. Католики взяли в облогу Орлеан. 19 березня 1563 року було укладено Амбуазьке перемир’я.
У короткій біографії Карла 9 варто відзначити, що хоча Карл вже був повнолітнім, справами все ще керувала мати. Утримувати мир між релігійними групами було складно. Протестантів ставало дедалі більше. У 1564 році Медічі вирушила з сином у подорож країною, щоб усім показати короля Франції. У протестантських селищах кортеж зустрічали стримано та лояльно. Тільки у Ла-Рошелі та Орлеані Карла зустріли заворушення.
Сан-Жерменська домовленість
Наступні роки правління Карла IX ознаменувалися зближенням з Англією та Римом. Після провалу католицької партії Карл вирішив досягти миру Сен-Жерменською угодою (1570) і навіть зблизився з протестантами. Він зробив найближчим радником ватажка гугенотів графа Коліньї. Католики обурювалися від такого рішення.
Цікавим фактом є те, що мати Карла заради згладжування конфлікту між двома релігійними групами вирішила видати свою доньку Маргариту за протестанта Генріха Наваррського. Їхнє весілля лише на кілька днів примирило протидіючі сторони. Католики здійснили замах на графа Коліньї, назрівало повстання гугенотів. Тоді Карл вирішив ліквідувати протестантських ватажків.
Наслідки Варфоломіївської ночі
Усі ці події призвели до масового винищення гугенотів. Страшні події сталися 23 серпня 1572 року у свято святого Варфоломія. Гвардійцям було наказано оточити Лувр та вбивати протестантів. Їм допомагали городяни-католики. Різанина гугенотів почалася з північним набатом. Всю ніч і ще три дні вбивали беззбройних протестантів, а їхні трупи звалювали в річку Сену. Адмірала Коліньї також убили. Тільки Генріху Наваррському зберегли життя. Події страшної Варфоломіївської ночі школярі вивчають у 9 класі.
Вбивства та гоніння з Парижа поширилися по всій країні. Король спробував заборонити богослужіння протестантів, але це знову призвело до відновлення війни. У 1573 Карлу IX довелося дозволити гугенотам свободу на збори.
Сім’я та смерть
Карл IX до кінця життя зберіг теплі стосунки зі своєю дружиною Єлизаветою. Вона не змогла народити для Франції спадкоємця. У них народилася донька Марія, яка прожила лише 5 років. Коханка короля, Марі Туше, народила йому двох синів. Один помер у дитинстві, а другий (герцог Шарль Ангулемський) прожив 67 років.
Незважаючи на молодий вік, після Варфоломіївської ночі здоров’я Карла похитнулося: його мучив туберкульоз. Королю довелося виїхати до Венсенського палацу. 30 травня 1574 року, у віці 24 років, король помер. Причиною смерті став вторинний плеврит.