Біографія Карл Мартелл
Карл Мартелл (686 або 688 – 741 рр..) – Майором франків з роду Піпінідів, чия реальна влада перевершувала королівську. Увійшов у історію як визволитель Європи від вторгнення арабів, захисник усієї західної християнської цивілізації. Своє прізвисько Мартелл («молот, нещадно разящий ворога») Карл отримав після перемоги над арабським військом у битві при Пуатьє.
Боротьба за владу
Карл народився 686 чи 688 року (точна дата невідома) в Ерсталі. Він був незаконнонародженим сином Піпіна Горістальського, який був майордомом Австразії. У ті часи так називалася одна із трьох головних провінцій франкської держави, до складу якої входили території сучасної Північно-Східної Франції, західної Німеччини, Люксембургу та Південної Бельгії.
Перед смертю в 714 році Піпін призначив своїм наступником Карла, оскільки інших спадкоємців чоловічої статі він не мав. З цим рішенням була не згодна його дружина Плектруда, мачуха Карла, яка хотіла передати намісництво своїм онукам.
Плектруда ув’язнила Карла у в’язницю, але йому вдалося втекти і залучити на свій бік франкську знать і заможних землевласників. Хитрістю і силою йому вдалося утвердитися в Австразії і в 715 домогтися посади царського головного управителя – майордома.
Реформи Карла
Прийшовши до влади, новий майорд вирішив змінити порядки в землях, що належали йому. Бенефіційна реформа Карла була спрямована на зміцнення армії. Франкські війська були відверто слабкими, відчувався брак досвідчених військових фахівців.
Карл запропонував чоловікам за проходження військової служби земельний наділ. На його збереження воїни мали не ухилятися від військової повинності і за першій вимогі сюзерена йти у військовий похід. В результаті Карл отримав велике боєздатне військо.
Землі для вірних воїнів Карл конфіскував у супротивників і вилучав їх надлишки у монастирів. Поклавши кінець традиції дарувати феодалам землі і даючи їх лише у тимчасове користування, Карл цим міцно прив’язав себе феодалів, які вже не сміли бунтувати. Це призвело до централізації державної влади та зміцнення могутності країни.
За роки правління Карл показав себе не тільки відмінним стратегом, а й дбайливим господарем. Він побудував чимало фортець та доріг, які сприяли зміцненню держави.
Зовнішня загроза
Карл доклав чимало сил, щоб об’єднати франкські території у єдину державу. Це була титанічна праця, оскільки йому довелося знищити всіх своїх суперників — знатних феодалів, які претендували на посаду майордома.
У короткій біографії Карла Мартелла слід відзначити і два великі походи проти баварців, які постійно турбували східні кордони Франкської держави. Баварці були розгромлені, проте серйозну загрозу становили південні кордони, де араби готувалися до великого вторгнення.
Битва за Пуатьє
Здійснивши перехід через Піренеї, арабські племена захопили Тулузу, Нарбонну, а потім Пуатьє. Дізнавшись про це, Карл зібрав все своє військо і поспішив відсіч іновірцям.
Генеральна битва відбулася 10 жовтня 732 року неподалік Пуатьє. Сили були нерівні: арабська армія значно перевищувала за чисельністю франкське військо і здебільшого складалося з кінноти. Араби не сумнівалися в легкій перемозі, але вони не знали, хто такий Карл Піпін. У ході запеклої битви майордому вдалося розбити мусульман і вигнати їх за межі країни.
Перемога при Пуатьє принесла Карлу Піпін славу найбільшого полководця і прізвисько Мартелл.
Помер правитель 22 жовтня 741, був похований в абатстві Сен-Дені. Правління Карла Мартелла було дуже успішним: після своєї смерті він залишив спадкоємцям могутню Франкську державу, що включала в себе території сучасної Франції, Бельгії, Швейцарії, Люксембургу, лівобережної Німеччини.