Біографія Джонатана Свіфта
Джонатан Свіфт – ірландський письменник-сатирик. Він відомий за своїми творами «Подорож Гулівера», був деканом (настоятелем) собору Святого Патріка у Дубліні.
Ранні роки
Ірландський письменник-сатирик Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667 року у Дубліні, Ірландія. Його батько, якого також називають Джонатан Свіфт, був дрібним суддівським чиновником. Він помер за два місяці до народження сина. Залишившись без доходу, мати Свіфта доклала всі свої сили, щоб забезпечити свою новонароджену дитину. Крім того, Свіфт був дуже болючим. Пізніше виявилося, що він страждав від хвороби Меньера – захворювання внутрішнього вуха, яке супроводжується нудотою та погіршенням слуху. У спробах дати своєму синові краще виховання, мати Свіфта віддає його Госуну Свіфту, братові її покійного чоловіка, члену шанованої адвокатської та суддівської спільноти Gray’s Inn. Годвін Свіфт відправляє свого племінника на навчання в гімназію Kilkenny (1674-1682), яка була, швидше за все, найкращою в Ірландії в ті часи. Перехід Свіфта від життя у бідності до суворої обстановки у приватній школі став складним завданням.
Однак він швидко знайшов собі друга в особі Вільяма Конгріва, майбутнього поета та драматурга.
У віці 14 років Свіфт вступив на бакалавра до Трініті-коледжу Дублінського університету. У 1686 році він отримав ступінь бакалавра з гуманітарних наук і продовжив навчання для здобуття ступеня магістра. Але в Ірландії почалися заворушення, а король Ірландії, Англії та Шотландії незабаром був повалений. Ця громадянська революція стала називатися «Славна революція» в 1688 році і вона спонукала Свіфта перебратися в Англію і почати все наново. Його мати допомогла влаштуватися йому на посаду секретаря у шанованого англійського державного діяча Сера Вільяма Темпла. Протягом 10 років Свіфт працював у Мун-парку в Лондоні як помічник Темпла, виконуючи доручення, пов’язані з політикою, а також допомагав із дослідженнями та публікаціями його власних есе та мемуарів. Темпл був уражений здібностями Свіфта і через якийсь час почав довіряти йому більш делікатні та важливі справи.
Життя Свіфта в Мун-парку також принесло йому знамство з дочкою служниці Темпла на ім’я Естер Джонсон, їй було лише 8 років. Коли вони вперше зустрілися, вона була на 15 років молодша за Свіфта, але незважаючи на різницю у віці, вони стали коханими до кінця своїх днів. Будучи дитиною, він був для неї наставником та вчителем, і дав їй прізвисько «Стелла». Після досягнення Естер повноліття вони підтримували досить близькі, але неоднозначні відносини, які тривали аж до смерті Джонсона. Були чутки, що вони повінчалися в 1716, і Свіфт весь час зберігав при собі локон волосся Джонсон.
Творчість
Протягом десяти років роботи на Темпла Свіфт двічі повертався до Ірландії. У подорожі 1695 року він виконав усі необхідні вимоги і прийняв духовний сан англіканської церкви. Під впливом Темпла він також почав писати спочатку короткі есе, а потім, пізніше, манускрипт для книги. У 1699 помирає Темпл. Свіфт закінчує редагування та публікацію його мемуарів – тут не обійшлося без суперечок із деякими членами сім’ї Темпла – а потім неохоче приймає посаду секретаря та капелана графа Берклі. Але після довгого шляху до маєтку графа Берклі, Свіфту повідомили, що всі позиції на його посаду вже зайняті. Збентежений, але винахідливий, він наголосив на своїй кваліфікації священнослужителя і знайшов роботу в маленькій громаді, що знаходиться за 20 миль від Дубліна. Наступні 10 років він займається садівництвом, проповідує та наглядає за будинком, наданим йому церквою. Також він знову починає писати. Його перший політичний памфлет називався «Міркування про суперечки та розбіжності між Афінами та Римом» (англ. “A Discourse on the Contests and Dissentions in Athens and Rome”).
В 1704 Свіфт анонімно публікує твір «Казка бочки» і памфлет «Битва книг». «Бочку», яка стала досить популярною у суспільних масах, жорстоко засуджували у церкві Англії. Нібито, він розкритикував релігію, але насправді Свіфт всього лише пародіював гордість. Тим не менш, його твори здобули йому репутацію в Лондоні, і коли в 1710 торі прийшли до влади, вони попросили Свіфта стати редактором їх консервативного тижневика (The Examiner). Через деякий час він повністю поринув у політичне середовище і почав писати одні з найрізкіших і найвідоміших політичних памфлетів, включаючи такі як «Поведінка союзників» (англ. The Conduct of the Allies) і Атака на вігів (Attack on the Whigs”). Посвячений у ближнє коло уряду торі, Свіфт викладає свої особисті думки і почуття у багатьох листів до своєї коханої Стелли. Пізніше ці листи склали його книгу «Щоденник для Стелли».
Останніми роками
Коли він побачив, що торі скоро будуть скинуті з влади, Свіфт повернувся до Ірландії. У 1713 він був призначений деканом собору Святого Патріка. Він все ще підтримував зв’язок з Естер Джонсон, також було документально підтверджено, що він мав романтичні стосунки з Естер Ванхомрі (яку він називав Ванессою). Залицяння за нею надихнули його на довгу та легендарну поему Cadenus and Vanessa. Також ходили чутки, що він мав стосунки зі знаменитою красунею Ганною Лонг.
Під час служіння в соборі Святого Патріка, Свіфт починає працювати над своїм, згодом, найзнаменитішим твором. У 1726 році, з завершенням манускрипта, він здійснив подорож до Лондона і скористався допомогою декількох друзів, які анонімно опублікували його «Подорожі в деякі віддалені країни світу в чотирьох частинах: твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга як «Подорожі Гуллівера». Книга миттєво стала неймовірно успішною і не виходила з друку з першої публікації. Найцікавіше, що більшість сюжетних подій має відношення до історичних фактів, які Свіфт сам колись пережив під час сильних політичних потрясінь.
Але недовго довелося святкувати успіх, тому що давнє кохання Свіфта Естер Джонсон сильно хворіє. Вона вмирає у січні 1728 року. Її смерть штовхає Свіфта на написання “Смерть місіс Джонсон” (The Death of Mrs. Johnson). Незабаром після її смерті померло багато близьких друзів Свіфта, включаючи Джона Гея і Джона Арбетнота. Свіфт, якого завжди підтримували люди навколо нього, став зовсім поганим.
В 1742 Свіфт постраждав від інсульту і втратив здатність говорити. А 19 жовтня 1745 року Джонатан Свіфт вмирає. Він був похований поруч з Естер Джонсон у центральній нефі собору Святого Патріка у Дубліні.
Цитати
“Мудра людина повинна мати гроші у своїй голові, але не в серці”.