Біографія Джона Стюарта Мілля
Джон Стюарт Мілль був відомим британським філософом, який здобув собі славу своїм внеском у справу боротьби за права жінок.
Дитинство та доросле життя
Джон Стюарт Мілль народився 20 травня 1806 р. у Лондоні, у районі Пентонвілл. Його батько, Джеймс Мілль, був видатним істориком, філософом та економістом. Мати хлопчика звали Геррієт Берроу. Наслідуючи настанови соціальних реформаторів, Єремії Бентама і Френсіса Плейса, батько всі свої сили спрямовує на виховання сина. Джона навмисно захищають від усілякого спілкування зі своїми однолітками. Вся справа в тому, що батько, затятий послідовник Єремії Бентама, прагнув виростити генія, який продовжить справу утилітаризму після Бентама та його самого. Міль-молодший справді був дуже розумним хлопчиком. Ще у віці трьох років йому дають уроки грецької мови, і до восьми він уже читає байки Езопа, «Анабасіс» Ксенофонта та праці Геродота. Він також знайомився з працями Лукіана, Діогена Лаертського, Ізократа та шістьма діалогами Платона. Джону викладають арифметику та читають розширений курс історії. У восьмирічному віці Мілль-молодший вивчає латину, евклідову геометрію та алгебру, і вже цілком здатний самостійно навчати своїх молодших братів та сестер. Взявшись за роботи відомих грецьких та латинських авторів, Джон вільно читає праці Платона та Демосфена в оригіналі.
Батько вважав, що синові буде корисно вивчати поезію та самостійно писати вірші. Найраніше пробою пера Джона стало продовження «Ілліади». У вільний від навчання час хлопчик зачитується популярними тоді романами «Дон Кіхот» і «Робінзон Крузо». У дванадцять років він вивчає схоластичну логіку, керуючись оригінальними працями Арістотеля. Ще за рік Джон знайомиться із політичною економією. Разом з батьком, він вивчає роботи Адама Сміта та Девіда Рікардо, доопрацьовуючи їх класичний погляд на фактори виробництва. Завдяки щоденним заняттям із сином, Джеймс Мілль у 1821 р. закінчує роботу над «Елементами політичної економії». Коли хлопчику виповнюється чотирнадцять, його цілий рік відправляють до Франції, у сім’ю Самуеля Бентама, брата Єремії Бентама. Гарні гірські пейзажі та жива натура французів припали до душі Джонові. Однак про навчання він не забуває і всю зиму присвячує урокам хімії, зоології та логіки в Монпельє. У Парижі він зупиняється у будинку Жана-Баптіста Сея, друга свого батька. Під час свого перебування там, Мілль знайомиться з багатьма провідними представниками ліберальної партії та видатними особами, у тому числі і з Генрі Сен-Саймоном.
Проте настільки посилені, надмірні заняття завдали значної шкоди душевному здоров’ю хлопчика. У 20 років він переживає серйозний нервовий зрив. Але багато в чому завдяки захопленню «Мемуарами Жана-Франсуа Мармонтеля» та поезій Вільяма Вордсвота, депресія незабаром відступає. На початку 1820-х р.р. Хлопчик зустрічає Августина Конта, засновника позитивізму та соціології, з яким довгий час вестиме листування. Позитивна філософія Конта сприяє повному заперечення бентамізму Міллем, а пізніше – і заперечення англіканських релігійних принципів. Наслідком цього є відмова Джона від вступу в Оксфорд чи Кембридж. Натомість, Мілль-молодший працює з батьком в Ост-Індійській компанії, на яку буде працювати до 1858 р. У 1865-1868 р.р. він буде почесним ректором Сент-Ендрюського університету. У цей же час він є членом Парламенту по округах Сіті та Вестмінстер, активно виступаючи за ослаблення гніту на Ірландію. У 1866 р. Мілль очолює у Парламенті боротьбу за права жінок. Однак його заслуги як політичного діяча цим не обмежуються: він також старанно працює над соціальними реформами, виступаючи за створення профспілок та сільськогосподарських кооперативів.
Наукові праці
Трактат Мілля «Про свободу» стосується природи та межі влади, яку суспільство може виправдано мати над індивідом. Одним з найбільш значущих досягнень Мілля була пропозиція теорії принципів заподіяння шкоди, яка стверджує, що людина має право діяти за своїми бажаннями, доки це не завдає шкоди оточуючим. Він також стверджує, що вільний дискурс є необхідною умовою інтелектуального та соціального прогресу. Відповідно до Міллю, висловлювати помилкові думки можна у двох випадках. У першому випадку людина охочіше відмовиться від своєї хибної думки в тому випадку, якщо буде залучена в процес обміну ідеями. У другому ж, якщо людину змушувати переглядати і наново підтверджувати свої переконання у процесі дебатів, це допоможе уникнути перетворення хибних думок на переконання.
Важливим питанням Мілль вважав становище жінок на суспільстві, тому багато зусиль докладав розширення їхніх прав. Його діяльність сміливо можна назвати одним із ранніх прикладів фемінізму. У статті «Поневолення жінок» він розмірковує про роль жінці у шлюбі та про необхідні зміни. За Миллю, твердженням жінки як повноцінного члена суспільства заважають три фактори: соціальна та статева конституція, освіта та заміжжя. Ця стаття є однією з перших феміністичних праць, написаних автором чоловічої статі. На думку Мілля, гноблення жінок є пережитком минулого і значною мірою затримує прогрес людства.
У своїй праці «Утилітаризм» Мілль формулює свій знаменитий «принцип найбільшого щастя», згідно з яким, у межах розумності, людина завжди має діяти так, щоб принести якнайбільше щастя якомога більшому колу людей. Головним внеском Мілля в теорію утилітаризму є аргументи на користь поділу насолод за якісними ознаками. Погляди його відрізняються від ідей Бентама в тому, що останній вважав усі форми щастя однаковими, тоді як Мілль стверджував, що інтелектуальні та моральні задоволення стоять вище за фізичні форми радощів. Згідно з Міллю, щастя має більшу цінність, ніж задоволення. Підтвердженням різниці між щастям вищим і нижчим він називає те, що люди, які пережили обидві його форми, схиляються до переваги однієї форми іншої.
Особисте життя
У 1851 р., після дружби, що тривала 21 рік, Мілль одружується з Геррієт Тейлор. Саме вона має вирішальний вплив на більшість робіт чоловіка. Однак у 1858 р., через сім років після весілля, Геррієт Тейлор помирає від важкої закупорки легень.
Смерть
Помер Мілль у 1873 р., у французькому місті Авіньйон. Поховали його поряд із дружиною.