Біографія Державіна
Гаврило Романович Державін (1743–1816 рр.) – російський поет і драматург, найбільший представник російського класицизму, просвітитель. Відомий національний діяч XVIII століття при дворі Катерини II. Автор першого неофіційного гімну Росії.
Дитинство, освіта, військова служба
Поет Державін Гаврило Романович народився 3 липня (14 липня) 1743 року в Казанській губернії в сім’ї збіднілих дворян. Його дитинство пройшло у родовому маєтку у селі Сокури. З 1759 Державін навчався в Казанській гімназії.
У 1762 році майбутній поет вступив рядовим гвардійцем на службу до Преображенського полку. У 1772 році був зроблений прапорщиками, отримавши перший офіцерський чин. У 1773-1775 роках Державін у складі полку брав участь у придушенні повстання Омеляна Пугачова.
Державна служба
З 1777 Державін надходить на державну службу в Урядовий Сенат в чині статського радника. У 1784-1788 роках обіймає посаду правителя Олонецького, а потім Тамбовського намісництва. У короткій біографії Державіна варто згадати, що він активно займався покращенням економіки краю, сприяв формуванню губернських адміністративних, судових та фінансових установ.
У 1791 Державіна призначають кабінет-секретарем Катерини II. З 1793 року поет служить таємним радником імператриці. У 1795 Державін отримує посаду президента Комерц-колегії. З 1802 по 1803 служить міністром юстиції.
Останні роки життя
В 1803 Державін йде у відставку і поселяється у своєму маєтку Званка в Новгородській губернії. Останні роки життя поет присвячує літературній діяльності. В 1813 Державін, біографія якого навіть у цей період була насичена поїздками, відправляється в Україну з візитом до В. В. Капніста. В 1815 присутній на іспиті в Царськосельському ліцеї, слухаючи твори юного Олександра Пушкіна.
8 липня (20 липня) 1816 року Гаврило Романович Державін помер у своєму маєтку. Поховали поета у Спасо-Преображенському соборі Варлаамо-Хутинського монастиря неподалік Великого Новгорода.
Творчість
Творчість Гавриїла Державіна вважається вершиною російського класицизму. Перші твори поета з’явилися ще період його військової служби. У 1773 Державін дебютував у журналі «Старина і Новизна» з перекладом уривка «Іроїжа, або Листи Вівліди до Кавна» з праць Овідія. У 1774 році світло побачили твори «Ода на великість» та «Ода на знатність».
У 1776 році була випущена перша збірка поетових віршів «Оди, перекладені і складені при горі Читалагої».
З 1779 Державін відходить від традицій, закладених Сумароковим і Ломоносовим, працює над філософської лірикою. У 1782 була опублікована ода «Феліца», присвячена імператриці Катерині II і принесла поету широку літературну популярність. Невдовзі з’явилися інші відомі твори Державіна: «Вельможа», «Євгенію. Життя Званське», «На смерть князя Мещерського», «Бог», «Добриня», «Водоспад», «Ірод і Маріамна» та ін.
У 1808 році вийшла збірка творів Державіна у чотирьох томах.
Цікаві факти
Рід Державіних бере свій початок від сина татарського мурзи Багріма, який мав ім’я Держава.
Перша дружина Г. Р. Державіна була Катерина Бастідон – дочка португальця Бастідону, колишнього камердинера Петра ІІІ.
Державін із семи років вивчав німецьку мову, читав в оригіналі Клопштока, Геллерта, Клейста, Галлера, Гагедорна, що суттєво позначилося на його літературній творчості.
Вірш Державіна «Грім перемоги, лунай!», створене 1791 року, став першим неофіційним гімном Росії.
За відзнаки в державній службі Державін Гавриїл Романович був нагороджений орденом Олександра Невського, орденом Святого Іоанна Єрусалимського (командирським хрестом), орденом Святої Анни 1-го ступеня, орденом Святого Володимира 3-го та 2-го ступенів.