Біографія Че Гевари
Ернесто Гевара де ла Серна, більш відомий під ім’ям Че Гевара чи просто Че – латиноамериканський революціонер, кубинський державний діяч, кумир революційної молоді. А ще він людина надзвичайної долі. Рішучість, мужність та трагедія – ось лейтмотив біографії Че Гевари.
Ранні роки
Ернесто Гевара народився місті Росаріо (Аргентина). Ця подія у сім’ї баска та ірландки сталася 14 червня 1928 року. Ернесто був першим із п’яти дітей. Його батьки завжди підтримували бік республіканської партії в громадянській війні в Іспанії. У їхньому будинку неодноразово бували ветерани армії опору. Це не могло не вплинути на молодого Ернесто. Його батько не раз повторював, що син від плоті та крові ірландських бунтівників.
Цікаво, що всі члени сім’ї любили читати. На полицях зберігалося близько 3000 книжок. Серед них книги Франца Кафкі, Камю, Жан-Поль Сартра, Жюля Верна, Вільяма Фолкнера та багатьох інших.
Юність
У 1948 році майбутній національний герой Аргентини успішно склав іспити на медичне відділення до національного університету в Буенос-Айресі. Буквально через два роки він оформив академічну відпустку заради грандіозної подорожі Латинською Америкою зі своїм другом Альберто Гранадо. На мотоциклі два товариші об’їхали половину материка і на власні очі побачили головні пам’ятки, познайомилися з дивовижною природою та різними народами великого континенту. Свої думки та враження він записував у щоденник. Пізніше ці записи опинилися на перших шпальтах газети «Нью-Йорк Таймс» під гучним заголовком «Щоденники мотоцикліста».
Повернувшись до Аргентини, 22-річний Ернесто знову сів за парту – цього разу, щоб завершити своє навчання, і, нарешті, отримати заслужений ступінь доктора. Він досяг своєї мети у 1953 році. Але всіма своїми думками і почуттями він був спрямований в інший світ – світ справедливості і свободи, прямо протилежний бідності і безправ’ю, що процвітає.
Революційна діяльність
Наприкінці 1953 року Ернесто Гевара переїхав до Гватемали, де брав активну участь у політичному та суспільному житті країни. Звідти під загрозою арешту він змушений був тікати до Мексики. Там він зустрів свою майбутню дружину – Ільде Гадеа, яка і ввела його в коло революційно-налаштованих емігрантів з Острова Свободи.
Влітку 1955 року на нього чекала доленосна зустріч із Раулем Кастро, який незабаром познайомив його зі своїм рідним братом – Фіделем Кастро. Останній запропонував Геварі приєднатися до кубинської революційної групи боротьби з диктаторським режимом Батисти. Аргентинець погодився без жодних сумнівів, адже успіх кубинського повстання – це перший крок до перемоги в континентальній революції. А це була його головна мрія та мета життя.
Перемога
Шлях до перемоги був тяжкий. Одні загинули під час боїв, інші – заарештовані та розстріляні. Проте Фіделя Кастро підтримувала більшість населення. В результаті влітку 1958 армія Батіста була остаточно розбита.
Гевару нагородили найвищим військовим званням – команданте. Він став почесним громадянином Куби та другою особою після Фіделя Кастро. Але почесті не змінили його. Він вів скромний спосіб життя, противився всіляким надмірностям і розкошам. Але головне – він продовжував вести свою справедливу боротьбу за рівні права, викорінення злиднів та нове соціальне суспільство на всьому Південноамериканському континенті.
Цікаві факти
У короткій біографії Ернесто Че Гевари не можна сказати про появу слова «Че» у його імені. Справа в тому, що «команданте» часто вживав вигук «che», яке буквально перекладалося як «друг».
У 1962 році світ опинився на межі ядерної війни багато в чому завдяки зусиллям Гевари. Саме він брав участь у залученні до Куби ядерних ракет.
У 1967 році Че Гевар був захоплений в полон і згодом розстріляний в Ла-Ічера.