Свій голос у записі здається нам зовсім іншим, ніж у той час, коли ми говоримо. Справа в тому, що в вушну равлика – частина внутрішнього вуха, відповідального за звукове сприйняття – звук може потрапляти двома шляхами. Зовнішній шлях – через слуховий канал, барабанну перетинку і середнє вухо, а внутрішній – безпосередньо через тканини голови, які посилюють низькі частоти голосу. Таким чином, в момент говоріння ми сприймаємо свій голос як комбінацію зовнішнього і внутрішнього звуку, а під час прослуховування запису задіяний тільки зовнішній канал. До речі, в окремих випадках через вади внутрішнього вуха його чутливість настільки підвищена, що людина постійно чує звук свого дихання і навіть звук обертання очних яблук.