Біографія Шмельова
Шмельов Іван Сергійович (1873-1950) – російський письменник, публіцист. Вся його творчість була пронизана добротою до простої російської людини, ностальгією по неспішній красі дореволюційної Росії. Біографія Шмельова Івана Сергійовича була дуже трагічною, і впоратися з усіма випробуваннями йому завжди допомагала щира любов до Бога та літератури.
Дитинство і юність
21 вересня (3 жовтня) 1873 року в заможному сімействі замоскворецьких купців народився спадкоємець, якого назвали Іваном. Батько хлопчика володів лазнями і теслярською артілью, і його сім’я ні в чому не потребувала. Діти виховувалися у розумній строгості, послуху, шануванні релігійних традицій.
У молодому віці освітою Вані займалася його мати, яка читала йому твори російських класиків: Гоголя, Толстого, Тургенєва. Але найсильніше враження на хлопчика справило творчість А. С. Пушкіна, яке надалі сформувало його літературний стиль.
У 10 років юний Шмельов вступив до гімназії, проте жорстка дисципліна відбивала у нього найменше бажання вчитися. Втім, він дуже любив читати і весь вільний час проводив за книгами. Вже молодому віці він став розвивати у собі письменницькі здібності.
Творчий шлях
1895 року Шмельов, будучи студентом юридичного факультету Московського університету, написав своє перше оповідання “У млина”. У ньому розповідалося про подолання труднощів та формування особистості людини.
У 1897 була опублікована збірка нарисів “На скелях Валаама”, написаних під сильним враженням від перебування на знаменитому острові. Однак надмірно жорстка цензура та відсутність читацького інтересу надовго змусили замовкнути невдаху автора.
Новий виток творчої діяльності Івана Сергійовича стався 1905 року, під впливом революційних подій країни. Найбільш значущим твором того періоду стала повість “Громадянин Уклейкін”.
Широкої популярності Шмельов набув після публікації в 1911 році повісті “Людина з ресторану”.
Перший серйозний успіх письменника допоміг його активному співробітництву з книговидавництвом письменників.
Еміграція
Іван Сергійович категорично не прийняв ні Жовтневої революції 1917 року, ні Громадянської війни. Особливо сильним ударом у короткій біографії Шмельова став розстріл єдиного сина, 25-річного офіцера царської армії. Його смерть кинула письменника в глибоку депресію, яка згодом була виплеснута на сторінки епопеї “Сонце мертвих”.
Шмельов не зміг більше перебувати в країні, що занапастила його дитину, і в 1922 році емігрував до Берліна, а потім – до Парижа. Закордоном Іван Сергійович поринув у спогади про дореволюційну Росію, які знайшли своє відображення у найкращих творах автора: “Рідне”, “Літо Господнє”, “Богомілля”.
Вони відрізнялися високою поетичністю, одухотвореністю, неймовірно живою народною мовою.
Останнім твором Шмельова став тритомний роман “Шляхи небесні”, які він так і не встиг дописати.
Іван Сергійович двічі номінувався на Нобелівську премію з літератури у 1931 та 1932 роках.
Особисте життя
Одружився Іван Сергійович ще у студентські роки, і все життя любив лише свою дружину. Сімейна ідилія зміцнилася з народженням довгоочікуваного сина Сергія.
Проте розстріл сина і ранній відхід із життя подружжя сильно підкосили як фізичні, і душевні сили письменника.
Смерть
Помер російський письменник від серцевого нападу 24 червня 1950 року. Через півстоліття порох подружжя Шмелевих був перевезений на батьківщину і перепохований поруч із могилами родичів.