Біографія Тараса Шевченка
Тарас Григорович Шевченко (1814–1861 рр.) – український поет, мислитель, художник, громадський діяч. Є основоположником сучасної української літератури. Тарас Шевченко, біографія якого сповнена драматичних епізодів та яскравих подій, зробив величезний внесок не лише у літературу, а й у культуру України загалом.
Дитинство і юність
Майбутній письменник народився 25 лютого (9 березня) 1814 року в селі Моринці Київської губернії у сім’ї кріпаків. Їхнім господарем був племінник князя Потьомкіна, В. В. Енгельгардт. Через два роки родина Шевченка перебралася до села Кирилівки, де пройшло дитинство майбутнього поета.
Коли Тарасу виповнилося 9 років, від тяжкої праці та страшної злиднів померла його мати. Батько невдовзі взяв за дружину жінку з трьома дітьми. Мачуха суворо поводилася з нерідними дітьми, і Тарасові жилося в хаті несолодко. Він став чумакувати разом із батьком: возив на продаж панську пшеницю до Умані, Києва, Одеси.
1825 року, не витримавши важких умов панщини, помер батько Тараса. Хлопчик пішов у служіння до місцевого дяка, у якого навчався основ грамоти.
Тарас з ранніх років відчув потяг до малювання. Він спеціально влаштувався на роботу до дияконів-іконописців, щоби вчитися улюбленій справі. Хлопчик виконував найважчу роботу, але при цьому отримав можливість осягати ази живопису та іконопису.
Довгоочікувана свобода
1829 року Тарас потрапив у прислуги до поміщика П. В. Енгельгардта. Побачивши малюнки Тараса, Енгельгардт вирішив зробити з нього особистого живописця і віддав навчання портретисту, викладачеві Віленського університету.
Через півтора року Енгельгардт переїхав до Петербурга і, бажаючи зробити із Шевченка домашнього живописця, відправив юного Шевченка на навчання до художника. Саме в цьому місті в 1836 році відбулося доленосне знайомство Шевченка з художником І. Сошенком, який увів Тараса у світ, познайомивши з поетом Василем Жуковським, секретарем Імператорської Академії мистецтв В. Григоровичем, художниками Венеціановим та Брюлловим. Представники мистецтва одразу розглянули у Шевченка великий талант і вирішили взяти посильну участь у його долі.
Було прийнято рішення про викуп художника-початківця, проте Енгельгардт нізащо не хотів продавати кріпака, в якого вклав так багато коштів. Переговори про викуп затяглися, і Шевченко втратив надію отримати свободу. Його благодійникам спало на думку геніальна ідея: розіграти в лотерею портрет Жуковського, написаний Брюлловим, і на виручені гроші купити Шевченка вільну.
У стислій біографії Шевченка варто відзначити важливий для нього день — 22 квітня 1838 року, коли він став вільною людиною. Друзі заплатили за нього Енгельгардту рекордну на ті часи суму – 2500 рублів, які вдалося виручити від продажу портрета Жуковського.
Творчий шлях
Першим самостійним рішенням Шевченка стало вступ до Академії мистецтв. У цей період розквітло і поетичне обдарування Тараса Григоровича. У 1840 році їм був випущений збірник поетичних творів «Кобзар», якому судилося стати знаменитим. Він набув такої популярності, що неодноразово перевидавався ще за життя поета.
Перу Шевченка належать поеми Гайдамаки, Єретик, Катерина, Наймичка, Кавказ. Ці твори були написані українською мовою, за що столичні критики неодноразово засуджували Шевченка за провінційність. Чимало прозових та поетичних творів Тараса Григоровича написано і російською мовою. Серед них повісті «Княгиня», «Близнюки», «Художник», де зустрічається багато автобіографічних подробиць.
Арешт
1846 року Шевченка під час свого візиту до Києва було втягнуто в новостворене Кирило-Мефодіївське братство. Поет не одразу здогадався, що це була політична організація, проте вже було пізно: почалися арешти членів братства. Шевченка звинуватили у націоналізмі та закликах до відділення України від Росії.
Поет на 10 років був відправлений рядовим в Оренбурзький корпус для виконання рекрутської повинності, але найстрашнішим йому покаранням стала заборона малювати і писати.
Шевченка намагалися допомогти Василь Жуковський, Олексій Толстой та інші впливові друзі, але безрезультатно. Лише 1857 року, після смерті імператора Миколи I, їм вдалося домогтися скасування покарання.
Особисте життя
Першим коханням Шевченка була дівчина з його рідного села, Оксана Коваленко. Ставши вільною людиною, Тарас Григорович задумався про створення сім’ї. Серед його наречених були актриса Катерина Піунова, кріпаки Харита і Лукерья, проте з жодної з них спроби влаштувати сімейне вогнище не увінчалися успіхом.
Помер поет у Санкт-Петербурзі 26 лютого (10 березня) 1861 від водянки. За його заповітом тіло було перевезене в Україну та поховано на Чернечій горі біля Канева.