Семюел Беккет (1906-89) – англо-французький драматург та романіст, народився у місті Дублін.
Беккет навчався та викладав у Парижі. Він писав переважно французькою мовою, часто сам перекладав свої твори англійською мовою.
Першим опублікованим романом Семюела Беккета є Мерфі (Murphy, 1938). Твір служить типовим прикладом його подальших робіт з усунення традиційних елементів сюжету, героїв та навколишнього оточення.
Натомість, Семюел Беккет описує час очікування і бореться з почуттям марності, що наповнює. Страждання від затятості в безглуздому світі активізуються в наступних новелах Беккета, включаючи “Уотт” (Watt, 1942-1944), трилогію “Молл” (Molloy, 1951), “Маллон помирає” (Malone Dies, 1951), “Безня” Unnamable, 1953), “Як воно є” (How It Is, 1961) і “Втрачені” (The Lost Ones, 1972).
У цьому театрі абсурду Беккет поєднує гіркий гумор із переважним почуттям болю та втрати. Найбільш відомими та спірними його драмами є «Чекаючи на Годо» (Waiting for Godot, 1952) і «Кінець гри» (Endgame, 1957), які були виконані по всьому світу. У 1969 році Семюел Беккет був нагороджений Нобелівською премією у галузі літератури.
Інші роботи Беккета, наприклад, – велике дослідження «Пруст» (Proust, 1931), «Остання стрічка Краппа» (Krapp’s Last Tape,1959) та «Щасливі дні» (Happy Days, 1961); кіносценарій до фільму (1969). Також автор написав низку коротких історій: «Дихання» (Breath, 1966) та «Lessness» (1970); збірка прози “Stories and Texts for Nothing” (1967), “No’s Knife” (1967), і “Збори короткої прози” (The Complete Short Prose, 1929-1989, відредаговані в 1996 році С. Гонтарські), збірки накопичених творів, «Більше гавкає, ніж кусає» (More Pricks than Kicks, 1970) та «Перше кохання» (1974) та Поеми (1963).
Його зібрання творів (16 томів) було опубліковано у 1970 році, а потім скомпоновано у загальне видання (5 томів) та опубліковано у 2006 році.
Перші твори Беккета в галузі художньої літератури та драматургії були опубліковані посмертно, роман «Мрії про жінок, красивих і так собі» (Dream of Fair to Middling Women, 1932) опублікована в 1992, а п’єса «Eleutheria» (1947) в 1995.