Сандро Боттічеллі (1444 1510) – флорентійський художник епохи ренесансу, чиїм справжнім ім’ям було Алессандро ді Маріано Філіпепі.
У своїй біографії Боттічеллі навчався у Фра Філіппо Ліппі, чия вишукана кольорова гама проявляється у ранніх роботах художника. Таку тенденцію можна помітити на полотнах Adoration of the Kings (Національна галерея, Лондон), Chigi Madonna (музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Бостон).
Елементи сильнішого стилю Поллайоло, Верроккьо незабаром стали виявлятися у таких роботах Боттічеллі: Fortitude (галерея Уффіці), St. Augustine», «Portrait of a Young Man» (Уффіці).
Боттічеллі був одним з найбільших колористів Флоренції, майстром ритмічних ліній. Незабаром митець став фаворитом Медічі.
У 1481 році папа Сікст IV попросив Боттічеллі допомогти в оформленні Сікстинської капели. Тоді Сандро Боттічеллі було виконано три біблійні фрески. Після цього він повернувся до Флоренції, де спостерігався пік його популярності.
Потім Боттічеллі піддався ідеям Фічіно і Поліціано. Його міфологічні алегорії Spring, Birth of Venus, Mars and Venus, Palas Subduing a Centaur згадуються в основному як тріумф любові над звірячими інстинктами. Ймовірно, у 1490-х роках митець працював над мрійливими ілюстраціями до Divine Comedy. Він намалював кілька фресок для вілла Торнабуоні в Луврі, створив серію випромінюючих світло Мадонн (Magnificat, Madonna of the Pomegranate). Згідно з описами тих часів, Боттічеллі відновив знамениту античну роботу The Calumny.
Релігійна позиція у біографії Боттічеллі явно виражена у його творах «Nativity» (національна галерея, Лондон), «Last Communion of St. Jerome (музей Метрополітен), Pieta (Кембридж).