Біографія Распутіна
Валентин Григорович Распутін (1937–2015 рр.) – радянський письменник та публіцист, громадський діяч. Один із найбільш значних представників “сільської прози”. Біографія Распутіна Валентина Григоровича в юнацькі роки була сповнена труднощів та негараздів, які знайшли своє відображення у творчості письменника.
Дитячі роки
Валентин Григорович з’явився на світ у невеликому сибірському селі Усть-Уда у простій селянській сім’ї. Через два роки після народження сина Распутини перебралися до села Аталанка на березі річки Ангари, де й пройшло дитинство та юність майбутнього письменника.
Після повернення батька з фронту до будинку Распутіних постукало лихо. У отця Валентина вкрали сумку із великою сумою казенних грошей. Без слідства його засудили до тюремного терміну та відправили до табору на Колиму. Це був найважчий час, коли мати самотужки піднімала трьох синів. Сім’я ледве зводила кінці з кінцями, і часто голодували.
Тяга до знань
З раннього віку Валя звикнув до читання і читав буквально все, що траплялося йому під руку. Хлопчик ріс дуже розумним та кмітливим. Після закінчення початкової школи у рідній Аталанці він захотів продовжити навчання. Хлопчик став єдиним вихідцем із села, який навчався у школі у райцентрі. Важливо відзначити в короткій біографії Распутіна, що це був непростий, але найважливіший час, який надалі він описав у своєму оповіданні “Уроки французької”.
Валентин закінчив школу з відмінним атестатом і легко вступив на філологічний факультет Іркутського університету. Він багато часу присвячував навчанню і водночас не упускав жодної можливості заробити, щоб хоч якось допомогти своїй сім’ї. На той час Распутін став писати, і його першими роботами стали нотатки молодіжної газети.
Творчий шлях
Після закінчення університету Распутін переїхав до Красноярська, де влаштувався журналістом в одне з місцевих газетних видань. Він швидко зарекомендував себе чудовим фахівцем, проте сам Валентин Григорович відчував, що журналістика – це не його покликання. Переповнюваний емоціями та свіжими враженнями, він написав своє перше оповідання “Я забув запитати у Льошки”, який отримав чимало похвальних відгуків. Окрилений успіхом, Распутін продовжив писати.
Велику роль у письменницькій долі Распутіна зіграло знайомство з відомим журналістом та письменником Володимиром Чивіліхіним. Саме завдяки йому твори письменника-початківця стали друкувати в популярних радянських виданнях: журналі “Вогник” та газеті “Комсомольська правда”.
Переломним у творчості Валентина Распутіна став 1967, коли після публікації його першої повісті “Гроші для Марії” він став членом Спілки письменників СРСР. Ім’я Распутіна було у всіх на слуху, з’явилися перші шанувальники таланту.
Валентин Григорович повністю зосередився на літературній діяльності. Плодами його наполегливих праць стали такі чудові твори, як “Останній термін”, “Прощання з Матерою”, “Живи та пам’ятай”, “Пожежа”, “Дочка Івана, мати Івана”, “Уроки французької”. У своїх роботах письменник незмінно віддавав данину людяності, милосердя і не втомлювався нагадувати, що життя – це не тільки “чорне” і “біле”, але й безліч відтінків.
Особисте життя
Валентин Григорович відрізнявся великою сталістю і все життя прожив зі своєю дружиною Світланою, з якою одружився у студентські роки. Вона подарувала письменнику двох дітей – сина Сергія та доньку Марію.
Після повідомлення про смерть улюбленої доньки в автомобільній катастрофі, здоров’я подружжя сильно похитнулося. Через шість років після смерті Марії померла Світлана. З того часу сенсом життя Валентина Григоровича став син та онука Тоня.
Письменник помер 14 березня 2015 року, не доживши лише кілька годин до свого 78-го дня народження.