Біографія Нікітіна
Іван Савич Нікітін (1824-1861 рр.) – Відомий російський поет, майстер російського поетичного пейзажу. Його творчість переважно належить до реалізму, хоча перші вірші утримували релігійні мотиви. Біографія Нікітіна багата на цікаві події, що дали поштовх розвитку його літературного дару.
Дитячі та юні роки
Іван Савич Нікітін народився 21 вересня (3 жовтня) 1824 р. у Воронежі, у сім’ї заможного міщанина. Його батько торгував свічками.
Грамоті майбутній літератор вивчився зарано. Цьому сприяло близьке знайомство з шевцем, який мешкає по сусідству.
Коли Івану виповнилося 8 років, його віддали до духовного училища. Закінчивши його, він вступив до семінарії. Але навчання там довелося перервати. Причиною стало стрімке руйнування батька, який швидко пристрастився до зеленого змія, а також смерть матері.
Всі турботи про сім’ю лягли на плечі хлопця. Нікітін вступив на службу у свічкову лавку. Пізніше її було продано за борги. На виручені кошти було придбано заїжджий двір.
Творчий шлях
Нікітін не був у захваті від казенщини, яка переважала у воронезькій семінарії, де він навчався. Спогади про тяжкі роки навчання були видані в 1861 р. у формі щоденника.
Перші вірші Нікітіна виникли в 1849 р. Чимало їх ми мали наслідувальний характер.
У 1851 р. було написано вірш Русь. Воно було видано через 2 роки, в газеті Воронезькі губернські відомості. Трохи згодом його передрукували в газеті Санкт-Петербурзькі відомості. Критики оцінили патріотичний пафос молодого поета і почали називати його новим А. Кольцовим.
Пізніше вірші Нікітіна стали друкуватися у Вітчизняних записках, соціальній та журналі Москватянин.
Після перших публікацій Нікітін став членом місцевого клубу, куди входила вся воронезька інтелігенція. Серцем клубу був М. І. Другов. Він незабаром став близьким другом Нікітіна. Другим добрим другом поета став М. Ф. Де-Пуле. Він став редактором багатьох його творів.
Найперший збірник вийшов 1856 р. Там було зібрано вірші на різні теми. Здебільшого поет звертався до соціальних проблем та до релігії. Критики оцінили цю збірку неоднозначно.
У 1859 р. вийшла друга збірка віршів Нікітіна. У 1861 р. вийшов його Щоденник семінаристу. Твір був надрукований в газеті «Воронезька бесіда».
Також Нікітін написав такі вірші для дітей, як У темній частіше замовк соловей, Вечір ясний і тих, Жива мова, живі звуки. Їх зараз вивчають у 3 класі. З дитинства відчувши близькість до природи, Нікітін став справжнім співаком рідного краю.
Особливості творчості
Значне місце у творчості поета приділено народним бідам та стражданням. Побут селянина чудово описаний у таких віршах, як Вулична зустріч, Жебрак, Мати і дочка, Орач, Дружина ямщика.
Нікітін гаряче співчував російському народу і щиро бажав поліпшення його незавидного становища. У той самий час поет не займався ідеалізацією селянства. Російський мужик представлений у його творах найчастіше грубим, оскотинившимся домашнім деспотом. На думку деяких колег по перу, Нікітін не був справді народним поетом. Його думка була світоглядом міської людини, який спостерігав за життям селянства з боку. З цієї причини, на думку критиків, у його творчості немає справжньої глибини.
Вплив на російську музичну культуру
Вивчаючи коротку біографію Івана Савича Нікітіна, слід знати, що на його творчість звернули увагу такі композитори, як Римський-Корсаков та Е. Ф. Направник. На слова поета було написано понад шістдесят романсів та пісень. Багато музичних творів стали широко популярними у народі.
У 2009 р. композитор А. Шарафутдінов написав на слова поета пісенний альбом “Радість і кручина”.
Хвороба та смерть
Здоров’я Івана Савича завжди було слабким. Він часто хворів. В останні роки життя він страждав на сухоти. Поет пішов із життя 16 жовтня 1861 р., у Воронежі. Відпочиває Іван Нікітін на місцевому цвинтарі, неподалік могили поета А. Кольцова. Це місце зараз називається літературним некрополем.
Цікаві факти
Влітку 1855 р. слабкий і болісний Іван Нікітін сильно застудився після купання у річці. Хвороба протікала дуже тяжко, з ускладненнями. Поет довгий час не міг підвестися з ліжка. Кілька разів йому здавалося, що він умирає. Але на допомогу йому, за його словами, прийшла віра. Після цього Нікітін став творити в дещо іншому ключі. У його віршах стали дедалі частіше з’являтися релігійно-містичні нотки.
За деякими даними, поет страждав від наркотичної залежності. Він вживав салохуанну – речовину, відому лише у дуже вузькому колі.
У 1911 р. у Воронежі було встановлено пам’ятник І. Нікітін. Його автором був скульптор І. А. Шуклін. У будинку, де мешкав поет, нині функціонує його будинок-музей. У період із 1949 по 1974 рр. виходили поштові марки із зображенням поета.