Біографія Муста Каріма
Мустай Карім (1919 – 2005) – знаменитий радянський башкирський поет та письменник. Завдяки своєму таланту зміг підняти на новий рівень класичну башкирську літературу, а його літературна спадщина стала уособленням рідного Башкортостану. Біографія Муста Каріма була сповнена серйозних випробувань, але навіть у важкі часи він не переставав віддано служити своїй справі.
Дитинство і юність
У короткій біографії Муста Каріма особливе місце займає його сім’я. Справжнє ім’я письменника – Мустафа Сафіч Карімов, але відповідно до башкирських традицій він завжди називав себе Мустай Карім. Народився він 20 жовтня 1919 року у великій селянській сім’ї, де виховувалося дванадцять дітей.
Батько Муста мав дві дружини, і вихованням хлопчика займалася “старша” (не рідна) мати. Саме вона прищепила дитині любов до народного епосу, цікаво розповідаючи старовинні башкирські казки та легенди.
Мустай ріс вразливим, тонко відчуваючим хлопчиком, який не міг не ділитися з оточуючими своїми емоціями та переживаннями. Вже у шостому класі він написав перші вірші, які були опубліковані в газеті “Юний будівник”.
Серед своїх численних братів та сестер Мустай став першим, хто здобув вищу освіту, вступивши на мовний та літературний факультет Башкирського державного педагогічного інституту. Після його закінчення в 1941 Карім повинен би приступити до вчительської роботи, але цим планам завадила війна.
Війна
З початком війни Мустай вирушив до Мурома, закінчив військове училище зв’язку, і на посаді молодшого сержанта у 1942 році вирушив на Брянський фронт. Отримавши тяжке поранення у груди, він протягом півроку проходив лікування у різних шпиталях.
Після виписки Мустай знову повернувся на лінію фронту, але вже як кореспондента військових газет “Радянський воїн” та “За честь Батьківщини”. Зустрівши перемогу в Австрії, Карім повернувся на батьківщину, де з головою поринув у творчість.
Літературна діяльність
За роки життя Мустай Карім написав близько ста поетичних та прозових збірок, понад десять драм. Після того, як твори башкирського поета та письменника були перекладені російською та іншими мовами світу, його популярність різко зросла.
Серед кращих робіт Каріма “Чорні води”, “Повернення”, “Європа-Азія”, “Пори”, п’єси “Країна Айгуль”, “Викрадення дівчини”, “У ніч місячного затемнення”, “Салават. Сім сновидінь крізь яву”, “Не кидай вогонь, Прометей!”, повісті “Радість нашого будинку”, “Таганок”, “Помилування”, “Довге-довге дитинство”, “Сільські адвокати” та інші.
За мотивами творів Каріма “У ніч місячного затемнення”, “Довге-довге дитинство”, “Таганок”, “Радість нашого дому” було знято художні фільми.
Особисте життя
Мустай Карім довгі роки був щасливий зі своєю дружиною Раузою, з якою познайомився у 1939 році. У шлюбі у них народилося двоє дітей: син Ільгіз та дочка Альфія.
Ільгіз пішов стопами батька, став членом Спілки письменників. Він також багато займався перекладами, зокрема й творів свого талановитого батька. Альфія разом із братом та сином організувала Фонд імені Муста Каріма, мета якого – підтримка башкирської мови та літератури.
Мустай Карім пережив свою кохану дружину на 24 роки. 21 вересня 2005 він помер від подвійного інфаркту. Похований народний поет Башкирської АРСР на мусульманському цвинтарі в Уфі. Його ім’ям названо багато державних установ, вулиць міст у Башкортостані та РФ.