Біографія Михайла Танича
Таніч Михайло Ісаєвич (1923–2008) — радянський і російський поет-пісняр, народний артист РФ, художній керівник музичного гурту «Лісоповал». Пісні з його вірші звучали у фільмах, їх виконували зірки естради. Михайло Таніч, біографія якого стала прикладом успішної творчої реалізації, був одним з найзатребуваніших поетів в СРСР і Росії.
Юні роки
Михайло Ісаакович Танхилевич (справжнє ім’я поета) народився 15 вересня 1923 року в єврейській родині. Мишко ріс на диво тямущим хлопчиком, який уже чотири роки вільно читав. Він із великим задоволенням малював, пробував писати вірші, але найбільшим його захопленням був футбол.
Щасливе дитинство Миші закінчилося 1938 року, коли його батька, начальника управління комунальним господарством, розстріляли за сталінськими списками зі звинуваченням у розкраданні соціалістичної власності. Незабаром під арештом опинилася і мати, і 14-річний Михайло забрав до себе дід по материнській лінії. 22 червня 1941 року юнак отримав атестат про середню освіту.
З початком Великої Вітчизняної війни Михайло із сім’єю матері було евакуйовано на Північний Кавказ. Закінчивши 1944 року Тбіліське артилерійське училище, юнак у званні старшого сержанта вирушив на фронт. Пройшов шлях від Білорусії до Ельби, був тяжко поранений, отримав контузію. За бойові відзнаки нагороджений орденом Червоної Зірки та орденом Слави ІІІ ступеня.
Табірне життя
Після закінчення війни Михайло вступив до Ростовського інженерно-будівельного інституту, проте закінчити його так і не встиг. У 1947 році він був заарештований за доносом одного зі студентів та звинувачений у антирадянській агітації. У студентській компанії Михайло мимохідь згадав про те, що німецькі радіоприймачі кращі за радянські. Цього виявилося достатньо, щоб студент отримав 6 років суворого режиму.
Після в’язниці Михайла відправили відбувати покарання на лісоповал у районі Солікамська. За спогадами поета, це був один із найжахливіших сталінських таборів.
Опинившись на волі, Михайло протягом трьох років був обмежений у правах. Він оселився на Сахаліні, де розпочалася його творча кар’єра. Будучи євреєм за національності, Михайло вирішив взяти псевдонім і вперше опублікував свої вірші у місцевій газеті під прізвищем Таніч.
Творчий шлях
Після реабілітації 1956 року Михайло Таніч перебрався до Підмосков’я і з головою поринув у творчість. Через рік після переїзду він уже опублікував дебютну збірку віршів.
Дольним для Танича стало знайомство з композитором Яном Френкелем. Їхня співпраця виявилася дуже плідною: перша спільна пісня «Текстильне містечко» у виконанні Майї Кристалінської в короткий час стала шлягером. Надалі Таніч працював із такими метрами, як Володимир Шаїнський, Оскар Фельцман, Едуард Колмановський.
Своєрідною візитівкою поета-пісняра стала пісня «Чорний кіт», яка протягом багатьох років залишалася на піку популярності. Таніч Михайло Ісаєвич написав чимало хітів для Ігоря Ніколаєва, Володимира Кузьміна, Валерія Леонтьєва, Едіти П’єхи, Лариси Доліної та багатьох інших виконавців.
Головним проектом Михайла Танича став музичний колектив «Лісоповал», для якого він написав понад три сотні пісень. З цією групою поет працював аж до смерті, випустивши 16 альбомів.
Особисте життя
У воєнні роки Михайло Таніч познайомився з німкенею Ельфрідою Лане. Їхня коротка історія любові залишила великий слід у душі юнака. Через багато років, будучи відомим поетом-піснярем, Таніч спробував знайти свою кохану, але безуспішно.
Перший шлюб Таніча виявився невдалим. Дружина Ірина не могла змиритися з арештом та засланням Михайла, і подружжя розлучилося.
Через деякий час особисте життя Михайла Ісаєвича налагодилося. Він одружився з юною Лідією Козловою, яка була молодша за нього на 15 років. Цей шлюб, у якому народилося двоє дітей дочки Світлана та Інга, виявився дуже щасливим.
В останні роки життя Таніч страждав від серйозних хронічних захворювань: ниркової недостатності та онкології. Їхнє загострення і стало причиною смерті Михайла Ісаєвича 17 квітня 2008 року.