Біографія Купріна
Олександр Іванович Купрін (1870-1938 рр.) – Відомий російський письменник-реаліст, який отримав народне визнання. Автор таких знаменитих творів, як «Двобій», «Гранатовий браслет», «Олеся», які заслужено увійшли до золотого фонду російської літератури.
Ранні роки
Народився Олександр Іванович Купрін 26 серпня (7 вересня) 1870 року у місті Наровчат (Пензенська губернія) у небагатій сім’ї дрібного чиновника.
1871 був складним у біографії Купріна: помер батько, і бідна сім’я переїхала до Москви.
Навчання та початок творчого шляху
У шестирічному віці Купріна віддали до класу Московського сирітського училища, з якого він вийшов у 1880 році. Після цього Олександр Іванович навчався у військовій академії, Олександрівському військовому училищі. Час навчання описано в таких творах Купріна, як “На переломі (Кадети)”, “Юнкера”. “Останній дебют” – перша опублікована повість Купріна (1889).
З 1890 був підпоручиком у піхотному полку. Під час служби було видано багато нарисів, оповідань, повісті: «Дізнання», «Місячної ночі», «У темряві».
Розквіт творчості
Через чотири роки Купрін вийшов у відставку. Після цього письменник багато подорожує Росією, пробує себе в різних професіях. У цей час Олександр Іванович познайомився з Іваном Буніним, Антоном Чеховим та Максимом Горьким. Свої розповіді тих часів Купрін будує на життєвих враженнях, почерпнутих під час мандрівок.
Короткі розповіді Купріна охоплюють безліч тематик: військову, соціальну, любовну. Повість «Двобій» (1905 р.) принесла Олександру Івановичу справжній успіх. Любов у творчості Купріна найбільш яскраво описана в повісті «Олеся» (1898 р.), яка була першим великим і одним з найулюбленіших його творів, і повісті про нерозділене кохання – «Гранатовий браслет» (1910 р.).
Олександр Купрін також писав оповідання для дітей. Для дитячого читання їм було написано твори «Слон», «Шпак», «Білий пудель» та багато інших.
Еміграція та останні роки життя
Для Олександра Івановича Купріна життя та творчість нероздільні. Не беручи політику військового комунізму, письменник емігрує до Франції. Не можна не помітити в біографії Олександра Купріна, що навіть після еміграції письменницький запал не вщухає, він пише повісті, оповідання, багато статей та есе. Незважаючи на це, Купрін живе в матеріальній нужді та сумує за батьківщиною. Лише через 17 років він повертається до Росії. Тоді ж публікується останній нарис письменника – твір «Москва рідна».
Після тяжкої хвороби Купрін помирає 25 серпня 1938 року. Письменника поховали на Волковському цвинтарі у Ленінграді, поряд із могилою Івана Тургенєва.
Цікаві факти
Купрін мав татарське коріння по матері, чим дуже пишався. На піку своєї слави він іноді любив вбиратися в татарський халат і тюбетейку і ходити так у громадські місця та до друзів.
Перед тим як стати письменником, Олександр Іванович Купрін встиг освоїти багато професій. Серед них – робота у цирку та рекламному агентстві. Він також був актором, журналістом, учителем, землеміром, рибалкою. Йому все було цікаво, і щоразу хотілося спробувати себе у новій справі. Загалом за своє життя Купрін змінив близько 20 професій.
Перша дружина Купріна, Марія Карлівна, помічала за письменником відсутність порядку та неорганізованість, з чим безперервно боролася: виявивши Олександра Івановича, що спить у робочий час, позбавила його сніданку; не пускала чоловіка додому без нових глав повісті, над якою він працював.
Найперший пам’ятник письменнику було споруджено у Кримському селищі Балаклава у 2009 році. Купрін, будучи людиною доброю та небайдужою до чужих долей, допоміг сховатися матросам, учасникам Очаківського повстання, таким чином допоміг врятуватися від розстрілів у 1905 році. У зв’язку з чим і було поставлено цей пам’ятник.
1918 року звертався до Леніна з пропозицією створення газети для села — «Земля».