Біографія Костянтина Симонова
Костянтин Михайлович Симонов (Кирилл Михайлович Симонов) (1915-1979 рр.) – Відомий радянський письменник, громадський діяч, військовий кореспондент, лауреат Ленінської та Сталінських премій, Герой Соціалістичної Праці. Йому належить авторство відомого вірша «Жди меня».
Ранні роки
Народився Костянтин 15 (28) листопада 1915 року у Петрограді. Але перші роки життя Симонов прожив у Саратові, Рязані. Батьками був названий Кирилом, але потім змінив своє ім’я та взяв псевдонім – Костянтин Симонов. Виховувався вітчимом, який був військовим фахівцем та викладав у військових училищах.
Навчання
Якщо розглядати коротку біографію Симонова, важливо зазначити, що після закінчення семи років школи письменник навчався за фахом токаря. У 1931 році у житті Симонова відбувається важлива подія – письменник переїжджає до Москви, після чого до 1935 року він працює на заводі.
Приблизно водночас було написано перші вірші Симонова, а надрукували його твори вперше 1936 року.
Після здобуття вищої освіти в Літературному інституті імені Горького (1938) і закінчення аспірантури, відправився на фронт до Монголії.
Творчість та військова кар’єра
У 1940 році була написана перша п’єса Симонова «Історія одного кохання», а в 1941 році друга – «Хлопець із нашого міста».
Навчався Костянтин Симонов на курсах військових кореспондентів, потім, з початком війни, писав для газет «Бойовий прапор», «Червона зірка».
За все життя Костянтин Михайлович Симонов отримав кілька військових звань, найвищим у тому числі стало звання полковника, присвоєне письменнику вже після закінчення війни.
Одними з відомих військових творів Симонова стали: «Жди меня», «Війна», «Русские люди». Після війни в біографії Костянтина Симонова настав період відряджень: він їздив до США, Японії, Китаю, два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором “Літературної газети”, журналу “Новий світ”, входив до складу Спілки письменників. За багатьма творами Симонова було знято фільми.
Смерть та спадщина
Помер письменник 28 серпня 1979 року в Москві, а порох його був розвіяний згідно із заповітом над Буйницьким полем (Білорусія).
Його ім’ям названі вулиці у Москві та Могильові, Волгограді, Казані, Кривому Розі та Краснодарському краї. Також на його честь названо бібліотеку в Москві, встановлено меморіальні дошки в Рязані та Москві, названо його ім’ям теплохід та астероїд.