Іван Володимирович Диховичний (1947 – 2009) – режисер, актор, сценарист, продюсер, телеведучий.
Народився Іван 16 жовтня 1947 року у Москві. Сім’я у біографії Івана Диховичного справила значний вплив формування його особистості. Його батько Володимир Абрамович Диховичний був відомим драматургом, а мати Олександра Сінані – балериною. Іван спочатку вирішив стати актором. Він вступив до училища Щукіна на театральний факультет. Закінчив освіту у 1969 році, після чого став грати у театрі на Таганці. Іван Диховичний у біографії провів десять років у цьому театрі. Він грав у постановках: «Гамлет», «Десять днів, які вразили світ», «Товариш, вір…» та інших. Також знявся у кількох фільмах, наприклад, «Москва, кохання моє», «Доктор філософії».
Потім вирішив, що бути актором для нього – недостатньо. Диховичний мав намір стати режисером, вступив на Вищі курси сценаристів та режисерів. Там він навчався у майстерні Ельдара Рязанова. Декілька короткометражних фільмів у своїй біографії режисер Іван Диховичний зняв ще під час навчання. Наприклад, «Еліа Ісаакович та Маргарита Прокопівна», «Звідки в траві риба?», «Обличчя». Першим повнометражним фільмом стала спільна робота із Сергієм Соловйовим «Чорний чернець». Цей фільм був удостоєний премії Жоржа Садуля у 1988 році, як найкращий фільм-дебют. Великий успіх отримав фільм “Прорва”, що вийшов у 1992 році. Фільм вийшов у фінал Кінофоруму Ялта-94 «Номінація. Кіно. XXI століття».
Також кінорежисер Іван Диховичний у біографії співпрацював із телебаченням. Він був головним режисером із 1998 по 2000 рік на телеканалі Росія. Також випробував себе як телеведучий – вів програми «Виверт 22» (НТВ), «Неймовірні історії» (Рен-ТВ). Для телебачення Диховичний зняв стрічку “Жіноча роль” (1995).
Серед інших режисерських робіт автора: «Музика для грудня» (1995), «Незнайома зброя або Хрестоносець-2» (1998), «Копійка» (2002), «Фатальна війна. Фотографія безодні» (2005), «Вдих-видих» (2006). Останньою роботою у біографії Диховичного Івана Володимировича стала картина «Європа-Азія».
У цій трагікомедії знялися справжні зірки Росії: Тетяна Лазарєва, Іван Ургант, Ксенія Собчак, Сергій Шнуров та інші. Фільм був представлений Диховичним на «Кінотаврі» у червні 2009 року, але дожити до прем’єри автор так і не встиг. Іван Диховичний помер 27 вересня 2009 року від тривалої хвороби.
Серед головних спадків, які Диховичний залишив суспільству – фестиваль сучасного та авторського кіно «Завтра/2Morrow». 16 жовтня 2009 року було відкрито третій кінофестиваль. Також за свою біографію Диховичний отримав премії на кінофестивалях «Любити кіно!», «Вікно до Європи», приз кінопреси та інші.