Біографія Гумільова
Гумільов Микола Степанович (1886–1921 рр.) – російський поет, прозаїк, літературний критик, перекладач, представник літератури Срібного віку, фундатор школи російського акмеїзму. У його творчості, як і у світогляді, панувала ідея про торжество духу над тілом.
Дитинство та перші твори
Микола Степанович Гумільов народився 3 (15) квітня 1886 року у Кронштадті, у сім’ї корабельного лікаря. Дитинство майбутнього письменника проходило спочатку у Царському селі, а потім у місті Тифліс. У 1902 року було надруковано перший вірш Гумільова «Я ліс втік із міст…».
У 1903 р. Микола Степанович вступив до 7-го класу Царськосільської гімназії. Цього ж року письменник познайомився з майбутньою дружиною – Ганною Горенко (Ахматовою). У короткій біографії Гумільова не можна не сказати про одну з найважливіших подій його життя в 1905 був опублікований перший збірник поета «Шлях конквістадорів».
Зріла творчість. Подорожі
Після закінчення в 1906 році гімназії Гумільов їде до Парижа і вступає до Сорбони. Перебуваючи у Франції, Микола Степанович намагався видавати вишуканий на той час журнал «Сіріус» (1907). У 1908 році виходить друга збірка письменника «Романтичні квіти», присвячена Ганні Ахматовій. Ця книга започаткувала зрілу творчість Гумільова.
Микола Степанович повертається до Росії, проте незабаром знову їде. Письменник відвідує експедиціями Синоп, Стамбул, Грецію, Єгипет, країни Африки.
У 1909 році Гумільов вступає до Петербурзького університету спочатку на юридичний факультет, але потім перекладається на історико-філологічний. Письменник бере активну участь у створенні журналу “Аполлон”. У 1910 році вийшла збірка «Перли», яка отримала позитивні відгуки В. Іванова, І. Анненського, В. Брюсова. До книги увійшов відомий твір письменника «Капітани».
У квітні 1910 року Гумільов одружився з Анною Ахматовою.
«Цех поетів» та акмеїзм. Перша світова
1911 року за участю Гумільова було створено поетичне об’єднання «Цех поетів», до якого входили О. Мандельштам, С. Городецький, В. Нарбут, М. Зенкевич, Є. Кузьміна-Караваєва. У 1912 році Микола Степанович оголосив про появу нової художньої течії акмеїзм, невдовзі було створено журнал «Гіперборей», вийшла збірка Гумільова «Чуже небо».
1913 року письменник знову вирушає на Схід.
З початком Першої світової війни Гумільов, біографія якого і так була насичена неординарними подіями, добровільно йде на фронт, за хоробрість нагороджується двома Георгіївськими хрестами. Під час служби в Парижі 1917 року поет закохується в Олену дю Буше, присвячує їй збірку поезій «До синьої зірки».
Повоєнні роки. Загибель
У 1918 році Гумільов повертається до Росії. Торішнього серпня цього року письменник розлучається з Ахматовой.
У 1919 – 1920 роках поет працює у видавництві «Всесвітня література», викладає, виконує переклади з англійської, французької. У 1919 році одружується з Анною Енгельгардт, донькою Н. Енгельгардтом. Вірші Гумільова зі збірки «Вогненний стовп» (1921) присвячені другій дружині.
У серпні 1921 року Миколу Гумільова заарештували за звинуваченням у участі в антиурядовій «таганцівській змові». Через три тижні йому було винесено вирок – розстріл, виконаний наступного дня. Точна дата розстрілу та місце поховання Гумільова Миколи Степановича невідомі.