Вознесенський Андрій Андрійович (1933-2010) – радянський публіцист, поет-пісняр. Один із яскравих представників покоління шістдесятників, чия творчість була особливо актуальною під час хрущовської відлиги. Увійшов в історію як класик ХХ століття. Коротка біографія Вознесенського дозволить дізнатися найважливіше з особистого життя і творчості знаменитого поета.
Дитинство і юність
Андрій Андрійович народився 12 травня 1933 року в Москві в інтелігентному сімействі. Батько хлопчика був інженером-гідротехніком, який займався будівництвом найбільших у спілкі гідроелектростанцій.
З початком Великої Вітчизняної війни 8-річний Андрій із мамою та сестрою Наташею були змушені евакуюватися зі столиці до Кургану, де хлопчик пішов до школи.
Після повернення до Москви Андрій Вознесенський став учнем однієї із найстаріших столичних шкіл. Вже тоді він почав писати вірші і у віці 14 років наважився надіслати свої твори Борису Пастернаку. Надалі дружба з видатним російським поетом багато в чому визначила творчу долю Вознесенського.
Після закінчення школи Андрій Вознесенський вступив до Московського архітектурного інституту, незважаючи на те, що найважливішою справою життя для нього була поезія. Зробив він це під впливом Пастернака, який побоювався, що викладачі Літературного інституту занапащають талант юного поета.
Початок кар’єри
В 1958 Вознесенський вперше опублікував свої вірші, які вигідно відрізнялися своїм своєрідним стилем, незвичайними порівняннями і яскравими метафорами. Вірші Вознесенського не можна було назвати простими для сприйняття, оскільки майже в кожному рядку автор заклав підтекст. Вони були по-справжньому новаторськими, відчувалася школа Пастернака, Маяковського, Кірсанова.
Через 2 роки побачила світ дебютна збірка Вознесенського під назвою «Мозаїка». Він одразу накликав на себе гнів влади, оскільки молодий поет без найменшого сорому критикував існуючий політичний устрій. Прізвище Вознесенського занесли до «чорного списку», поряд з Беллою Ахмадуліною та Євгеном Євтушенком.
Однак подібна реакція зовсім не злякала Андрія Вознесенського, який лише через кілька місяців знову опублікував чергову збірку «Парабола». Великий тираж був моментально розпроданий, а поет набув великої популярності: його почали запрошувати на закриті вечори, де опальні поети збиралися і читали свої заборонені твори.
Народна популярність
У 1962 році була опублікована нова поетична збірка Вознесенського «Трикутна груша», яка також не припала до душі владі. На Андрія Андрійовича почалося справжнє цькування, однак у народі його правдиві та щирі вірші дуже любили. Їх підпільно друкували, передаючи з рук до рук.
Андрій Вознесенський писав чудові вірші про кохання, серед яких особливо популярними стали “Сон”, “Романс”, “Вальс при свічках”, “Не повертайтеся до колишніх коханих”.
Піком творчості поета стало лібрето, що послужило основою для постановки знаменитої рок-опери «Юнона та Авось». Найбільш сильними композиціями стали “Я тебе ніколи не забуду”, “Алілуйя”.
На рахунку поета та масштабні твори — 8 поем, серед яких найкращими визнані «Оза», «Рів», «Лонжюмо».
Одним із головних напрямів творчості Вознесенського стало створення пісень. На вірші Андрія Андрійовича було написано чимало шлягерів, які протягом багатьох років були неймовірно популярними в народі: «Мільйон червоних троянд», «Підберу музику», «Танець на барабані та інші».
Особисте життя
Вознесенський, біографія якого стала уособленням служіння мистецтву, не відразу знайшов щастя в особистому житті. Його першою дружиною стала відома поетеса Белла Ахмадуліна, проте цей шлюб швидко розпався.
Вдруге Вознесенський одружився на Зої Богуславській, відомому літераторі. Цей шлюб тривав 46 років, до смерті поета. Спільних дітей у пари не було.
Помер Андрій Вознесенський 1 червня 2010 року. Причиною смерті поета став інсульт.